Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли
Читать онлайн книгу.
неупереджено, може переконатися в моїй безсторонності хоча б з того, як небагато я говорю про батька Вашої святості. Причина тут – його недовгий вік, через що слави він не зажив, а я не міг піднести його. А проте великі й славетні діяння започаткував саме він, бо породив Вашу святість. Якраз ця заслуга перевищує подвиги його предків і примножить йому більше віків слави, ніж років життя, що їх відібрала йому лиха недоля. Принаймні я, найсвятіший і найблаженніший отче, намагався в цих моїх писаннях, не приоздоблюючи істини, догодити всім, та, певне, не догодив нікому.
Якщо це так, то я не дивуюся, бо гадаю, що, ведучи хроніку своєї доби, не дошкулити багатьом просто годі.
Одначе в похід я вирушаю з веселим серцем, сподіваючися, що, піднесений і виплеканий щедротами Вашої блаженності, знайду також підмогу й оборону в потужній раті Вашої найсвятішої кмітливості. Тим-то з усією моєю звитягою і вірою, які не покидали мене ніколи в моїй праці, вестиму далі мої писання, якщо тільки не позбудуся життя або заступництва Вашої святості.
Одавторове слово
Завзявшись описувати життя-буття та справи народу флорентійського, звершені ним у себе і поза собою, я збирався почати хроніку з року 1434 народження Христового, з того відтинку, коли рід Медічі, заходами Козімо та його батька Джованні, перебрав провід у Флоренції більше, ніж хто інший. Бо я гадав, що месер Леонардо Аретіно і месер Поджо, двоє славетних дієписців, розповіли якнайдокладніше про все, що здіялося доти. Проте згодом я пильно вчитався в їхні писання, прагнучи дослідити, як саме і яким робом описуються події, і ступити їм услід, щоб догодити нашим читальникам. І тут побачив, що в описі війн, ведених флорентійцями з чужими державцями і народами, вони справді дуже докладні, а от щодо цивільних чвар і внутрішньої незгоди та наслідків і того, і того вони багато чого замовчали, а дещо тільки коротко згадали, отож у такому викладі читальники не здобудуть ні пожитку, ні втіхи. Як на мене, вони так зробили тому, що ці події видалися їм дрібними і недостойними пам'яті поколінь, або тому, що боялися образити тих, кого під час оповіді їм довелося б гудити. Такі причини (даруйте мені на слові, панове дієписці) здаються мені принизливими для великих людей. Бо коли в історії щось може припасти до вподоби або виявитися повчальним, то це докладний опис подій, і коли якась наука корисна громадянам, які правлять республікою, то це пізнання обставин, які призводять до гризні й міських чвар, аби городяни, навчені гірким досвідом інших, уміли триматися єдності. І коли приклади того, що коїться в будь-якому панстві, можуть нас хвилювати, то приклади нашої республіки зачіпають нас дужче й навчають більше. І коли в якійсь республіці точилися неабиякі чвари, то найбільші були саме флорентійські. Бо в більшості інших панств це обмежувалося звичайно якоюсь незгодою, котра залежно від обставин або збільшувалась, або призводила до загибелі, зате Флоренція, не обмежуючись однією, викликала їх безліч. У Римі,