Клітка, або Дискотека 80-х. Василь Врублевський
Читать онлайн книгу.
на п’ятачок. Це якщо ще пофартить!
Матрос. Не догнав? Чого це раптом?
Капітан. Життя, Матросе, така штука… Ненадійна, одне слово, штука. Отак живеш, все на мазі, усе чудово, – і бац! (Наспівує). «Ваше благородие, госпожа удача, для кого вы добрая, а кому – иначе…» (Обірвавши спів). Фортуна, як і жінка, має здатність повертатися… культурно кажучи – спиною. Різниця тільки в тому, що коли… кхе-кхе… спиною до тебе повертається жінка – це одне. Зазвичай – захоплююче видовище! А коли фортуна – то вже інше… То гаплик! «Нічого доброго не жди, залізь у погріб і… (самими лишень губами: «…перди!»)… Культурно кажучи: пускай гази… Га, Матросе? Що ти на це скажеш?
Матрос (нервуючись). Ви… теє…
Капітан. Та не тремти! Це я так, для галочки у звіті про проведену профілактичну роботу… (Помовчавши). Про роботу, між іншим. Там у вас під боком, кажуть, якісь панки завелися.
Матрос. Які ще панки?
Капітан. От ти й розберися. Мені дільничний доповідав, що вже кількох із вибритими скронями бачив. Знаєш, що це значить?
Матрос. Ви про що?
Капітан. Я – про вибриті скроні.
Матрос. Ну, просто приколюються пацани…
Капітан. Приколюються? Та ні, Матросе, не просто приколюються. Це вони під фашистів косять.
Матрос. Та що ви!.. Знаю я їх. Гордєй, Баритон, Плюха… Які фашисти? Пацани як пацани…
Капітан. Матросе, ти що, самий вумний?..
Матрос. Та ні… Я ж… А що? Що треба?
Капітан. Оце вже молодець! Повиховуйте їх трохи, щоб не псували мені картинку у районі своїм виглядом. Зрозумів?
Матрос. Зробимо…
Капітан. Ну от і добренько. Тільки не перестарайтеся. Поганяйте трохи, але без каліцтва.
Матрос. Само собою…
Капітан. І ще… (Через паузу). Аптекаря ти, сподіваюсь, знаєш?
Матрос. Так собі. Привіт-привіт.
Капітан. А де знайти його, у курсі?
Матрос. Можу пробити…
Капітан. Ну, чого зайві хвилі піднімати? Я тобі й так скажу. Біля «Спартака», у кафешці на Котовського його точка.
Матрос. Ну так, бачив його кілька разів у тому районі.
Капітан. Сходи, попий чайку із ним.
Матрос. Просто попити чайку?
Капітан. Можете і чогось іншого. Ви ж люди дорослі. Солідні, можна сказати, люди. Авторитетні.
Матрос. Ну, схожу. Що, мені важко?..
Капітан. Сходи, сходи. Проблемка у нього виникла. Треба підсобити.
Матрос. Що за проблемка? У загальних рисах…
Капітан. Знаєш, чим Аптекар промишляє?
Матрос. Хто не знає? Димедрольчик, циклодольчик… «Колеса»!
Капітан. Розбазікався… Я за язика тебе тягну? Кивни, що знаєш, і мовчи тихесенько…
Матрос. Та що ви, їй-богу! Це ж між нами, як свій свому…
Капітан (імітуючи Жеглова-Висоцького із «Місця зустрічі змінити не можна»). Ти здурів! Із яких це пір капітан для вас своїм став? Я вас, гадів, душив і душити буду! (Матрос смикається і «пітніє». Капітан задоволено усміхається). Жартую, Матросе!