Брутальний бункер. Ярослав Рачковський
Читать онлайн книгу.
ого розважального центру. Його назва – «Бункер», адже він розташований у справжньому давньому бункері. Власники для розміщення свого закладу вибрали справді оригінальне місце, адже вишукано оздоблені приміщення «Бункеру» обладнано на глибині біля п'ятдесяти метрів, що приблизно відповідає висоті шістнадцятиповерхового будинку, а дістатися туди можна двома великими сучасними швидкісними ліфтами. Є думка, що така значна глибина – неабияка родзинка центру, яка привертатиме до нього підвищену увагу потенційних відвідувачів.
Серед запрошених на сьогоднішнє урочисте відкриття чимало відомих і шанованих персон. Завітати сюди обіцяв зокрема мер. А своїм співом прикрасить захід зірка нашого шоу-бізнесу Ніколь, яка додаткового представлення, звісно, не потребує. До речі, за неперевіреною інформацією Ніколь вже перебуває у приміщенні «Бункеру», так би мовити, адаптується до незвичних умов, у яких має виступати перед запрошеною численною публікою.
Наразі це уся зібрана нами інформація. У наступних увімкненнях будуть коментарі як господарів закладу, так і почесних гостей. Звісно, у наш ефір потраплять також найефектніші епізоди відкриття «Бункеру».
За кілька секунд оператор вимкнув камеру.
Вибух пролунав десь через пів години після згаданого ефіру. Складалося враження, що його епіцентр був на певній глибині. Стилізована під бункер і яскраво прикрашена надземна частина розважального центру здригнулася. У частині приміщення зникло світло. Ще деякий час було чути якийсь гуркіт і дзвінке падіння скла з розбитих вікон. І хоча ніхто фізично не постраждав, та паніка все ж почалася неабияка. Переважна більшість людей, які перебували у холі, стрімко рушила до дверей, щоб якомога швидше залишити небезпечну споруду, і тільки кілька працівників служби безпеки нового закладу підбігли до свого молодого шефа, Алекса, щоб почути його розпорядження. Зрозуміло, передусім треба було зробити усе необхідне, аби назовні вибралися люди, які у цей час перебували у «Бункері» під землею. Провести евакуацію якнайшвидше можна було за допомогою ліфтів, тож, пересвідчившись, що вони працюють, охоронці викликали кабіни і поїхали донизу.
Швидкісні ліфти досить продуктивно виконували своє завдання і за кілька хвилин близько сотні людей вибралися на поверхню землі. Під час чергового підйому одна з кабін вже не була заповнена вщерть, адже внизу охоронці більше нікого не знайшли. На той час до «Бункеру» ще не встигли доїхати ані рятувальники, ані поліція, ані швидка медична допомога.
Враз до Алекса, який саме вийшов із ліфту, підбіг адміністратор співачки Ніколь і заклопотано повідомив:
– Її не евакуювали! Ніколь все ще внизу! Треба хутчіш забрати її звідти! Благаю!
– Де саме вона може перебувати?
Адміністратор пояснив, де і чому залишив зірку наодинці. Виявилося, що вона зачинилася у спеціальному номері для VIP-персон, перед цим розпорядившись не турбувати її впродовж двох годин. Можливо, співачка збиралася поспати після важкої минулої доби. Таким чином, в адміністратора та обслуговуючого персоналу зірки з’явився вільний час і вони ненадовго залишили «Бункер».
Почувши це, керівник служби охорони центру відразу ж побіг до ліфту і натиснув кнопку. Коли двері вже зачинялися, у кабіну встигла прослизнути Софі, яка працювала охоронцем у «Бункері» та ще й була дівчиною Алекса.
Поява Софі роздратувала її начальника та хлопця і він не втримався, щоб не задати кілька дошкульних запитань:
– Навіщо ти побігла за мною? Хіба я казав тобі їхати? Який приклад ти подаєш для інших моїх підлеглих?.. І навіщо взагалі я погодився взяти тебе сюди на роботу?.. Софі, чи, може, ти ревнуєш мене до Ніколь, адже знаєш, що я захоплююсь її співом?
Приваблива світловолоса двадцятитрирічна дівчина ледь посміхалася, мовчала і час від часу розгублено поглядала на Алекса – мужчину, який був приблизно на чотири роки старший від неї і якого можна було назвати брутальним як за зовнішністю, так і за манерою поведінки. Софі вже досить давно закохалася у нього. А от про взаємність почуттів наразі не йшлося, щоправда, вже деякий час вони були близькими.
Невдовзі ліфт зупинився і відповіді на жодне зі своїх запитань Алекс так і не отримав. Молоді люди вийшли з кабіни та побігли до кімнати, де все ще могла перебувати Ніколь.
Коли до «Бункеру» під’їхали машини рятувальної служби, знову почулися моторошні звуки. Цього разу вибухів було кілька і, як з’ясувалося невдовзі, вони наробили значно більше шкоди, ніж перший. У надземному приміщенні центру в той час ніхто не перебував, тож про постраждалих там мова не йшла, але троє людей – Ніколь, Софі та Алекс – виїхати нагору на той час не встигли. Тож треба було якомога швидше з’ясувати, де вони тепер.
– Ліфти не працюють, – зауважив рятувальник, який першим дістався до них. – Щоправда, електромережа у цій частині приміщення не вийшла з ладу, тож є надія, що їх можна полагодити.
Однак досить скоро ця надія згасла, адже з’ясувалося, що серія вибухів призвела до значних руйнувань шахт ліфтів, а також давніх гвинтових сходів, що вели у бункер. Таким чином, дістатися до підземного приміщення розважального