Зворотний бік сутіні. Дара Корній
Читать онлайн книгу.
арки, набувають цілком людських рис і характеристик: закохуються, ревнують, страждають, вболівають за долю рідних. Вчинками богів керують зовсім не вища мета й доцільність, а емоції й почуття, інколи штовхаючи навіть великих світлих на підступ і зраду. «Завжди обирає серце», – ця формула сюжету, віднайдена Дарою, має допомогти героям розібратися у собі та в хитросплетінні казкових світів, якими вміло маніпулюють сірі. До чого призведуть ревнощі однієї з богинь і віддане кохання іншої, яка зробила вибір серця, знехтувавши всіма законами, і хто з великих піддасться сутіні, що руйнує без бою і бере в полон без зброї, – про все це у продовженні фантастичної історії від Дари Корній.
Фентезійний світ, навіть якщо це світ, який імітує реальність, завжди поділений на Добро та Зло. Життя головних героїв зазвичай слугує полем битви цих супротивних сил, рівноваги між якими, звісно, не може бути. Хай якими лютими є випробування наших улюблених персонажів чи які переконливі перемоги злих сил, ми чекаємо на торжество світла і щасливе завершення оповіді. Але якщо у хід подій втручається третя сила, так звана нейтральна емоційність, або сірість , яка здатна роз’їсти будь-що і будь-кого зневірою? Яким тоді буде завершення казкової історії?
Сірість ніколи не діє прямо, не говорить відверто, не виражає власних почуттів. Вона – показово нейтральна. Для чого ж у такому разі сірому світу маніпулювати безсмертними? Звести в єдиному поєдинку – не на життя, а на смерть – великих богів Перуна, Ладу й Сварога? З якою метою введені в оману повелитель темного світу Мор і повелителька смерті Мара? Невже ціною інтриг сірих є життя Птахи, ожилої Магури, відновленої Перуниці? І якщо це так, чи не помилилася вона, коли обирала серцем темного Стрибога?
І найголовніші питання: чим Птаха настільки небезпечна для сутіні та яким чином вплине вибір Мальви на її долю і на рівновагу світла й темряви?
Дара Корній інтригує, захоплює і непокоїть читачів недомовленостями, що роз’яснюються в кожній із наступних книжок фантастичної історії, плетиво якої розгортається навколо дівчини з непростими ім’ям і долею. Це – Мальва, яка, незважаючи на юний вік, отримала серйозне та дуже відповідальне призначення і здобула Перемінник безсмертя з рук хлопця Остапа, нічим не прикметного, на перший погляд. Проте й сама Мальва до сімнадцяти років не підозрювала про своє справжнє покликання, тож чи може бути щось дивне у тому, що Остап з часом зазнає неймовірного переродження?
Третя книжка казкового циклу Дари Корній, яка має назву «Зворотний бік сутіні», дає відповіді на одні запитання та загадки й натомість висуває інші: роман не завершує пригод нещодавньої безсмертної Мальви, а це означає, що подорож незнаними світами триватиме й далі!
Тетяна Белімова
Свароже! Ти, що сотворив світло,
Ти єсть Бог світла і Бог Прави, Яви і Нави, -
се бо маємо їх воістину.
І єсть ця істина наша,
що переможе темну силу
і виведе нас до блага.
Частина перша
1. Втрачена
Мор аж почорнів від люті. Злоба розчинилася в ньому повністю. Майже не контролював себе. Його посміли ослухатися. Ба більше – ошукати. Стрибог, його єдиний син… ну, то вже стара історія. Цей весь у матусю й час від часу зривається, бо та світла паскуда, тобто Птаха, майже його перекроїла на свій лад, і тут час потрібен, щоб усе змінити. А ця шмаркуля, Мальва тобто. Його власна онука. Оце видовисько влаштувала! Не просто осоромила його перед капищем, відмовляючись випити з чари Чорнобогової! Вона ще й показово сотворила нікчемне позорище, використавши його закляття проти лихослів’я, накладене на неї, на свій лад. Бий ворога його зброєю. Чи не він вклав їй до голови це правило? Гарна учениця. Відмінниця майже. От же ж лупнула! І тепер переховується. Нічо-нічого, її знайдуть. Хай вона навіть перетвориться в пилинку. Все одно їй у світі Відтіні не заховатися.
Міряв кроками бібліотеку. Від стелажа ліворуч до стелажа праворуч. Зупинився перед картиною на стіні. Майже чорне сонце загрозливо висіло над сутінковими горами. Улюблене полотно. Це його спогад зі світу Чотирьох Сонць. За іронією долі, того самого світу, у якому народилася Птаха, ця клята жінка. Тьху ти, куди не глянь – кругом вона. Дратувався ще більше. О, він добре розгадав весь її підступ. І сина занапастила, і онуку зіпсувала. Невже помста? І знання того, що саме він розпорядився знищити Оселище Дива разом з усіма мешканцями, не дає жінці спокою? Оракул тоді й справді не збрехав, коли проголосив пророцтво: «Та, що прийде з Арати, вкраде серце твого сина, полонить душу. І це знищить світ темний». Шкода, що Птаха тоді вижила. Ні, не так! Чому вона тоді вижила? Тому тепер так вишукано мстить, б’є по найвразливішому? О Чорнобоже! Його єдиний син втратив ґрунт під ногами. Мор відчував: той падав кудись, у якусь безвихідь. Мальва чи не єдина зараз ще сяк-так тримала при здоровому глузді.
Відійшов від картини. Схопив зі столу скляну темну кулю, у яку зазвичай ховав свої думки, якщо мав переговори з кимось, для кого мусив видаватися цілком чесним, відвертим. Зараз та куля