Зворотний бік сутіні. Дара Корній
Читать онлайн книгу.
Щойно його відшукали, Пал, Ніян та Худіч не стрималися. Попри всі дивацтва Мальви, ми всі її поважали, навіть любили. Вона була кумедною юною панночкою, а цей проклятий приблудень не вберіг її. Ба більше, він причетний до її зникнення – стовідсотково! Хлопці вбили його закляттям. Вони знайшли проклятого на подвір’ї закинутого будинку, отого, що залишився споконвіку і ніяк не розсиплеться, і наші замовляння та чари не годні його знищити. Ну, того, біля котрого ще болітце є. Очевидно, він там переховувався. Сидів біля болітця і…
Радегаст змовк. Мор загрозливо заревів:
– І-і-і-і-і-і-і… Що-о-о-о-о-о?
– І плакав. Принаймні так стверджують хлопці, котрі знайшли проклятого. Вони переконані, що бачили, як з очей служки скапують рясні сльози, і від них робляться кола на поверхні болотця.
– Кола? Сльози? – Мору здавалося, що він от-от лусне з люті. – Радегасте, ти що верзеш? Які сльози? Він – проклятий. Він бездушний. Він не може плакати.
– Це ще не все, пане! – Радегаст продовжував свердлити поглядом підлогу. І правильно робив, бо очі Мора зараз могли і вбити. – Щойно знайшовши проклятого, хлопці кинулися до нього. Каптур із голови мерзенця впав і… Там, під каптуром тобто, вони побачили, е-е-е-е-е… Тіло. Ну-у-у-у, майже людське тіло. Тобто це був уже не проклятий. Він мав людські риси обличчя, навіть очі набули кольору, і… А це найогидніше. Він до них посміхався, а по щоках текли сльози…
– Що? Посміхався? Сльози? Так! Дуже цікаво. Шпигун, значить. Чий? Такого ніколи не було! Це нечувана підлість та ошуканство! Яким чином це потороччя до нас потрапило? Га?
– Ми про це навряд чи дізнаємося, Повелителю. Але очевидним є те, що сей проклятий втрапив у темний світ іншим робом, тобто геть не так, як решта проклятих втрапляє. Бо їх завжди перед входинами в Оселище Відтіні перевіряє особисто майстер Ніян. Але і це ще не все.
– Що? Знову за рибу гроші? Як «це ще не все»? – Мор ледве стримував той буревій, який нуртував усередині. – Ти можеш чітко мені доповісти, сказати відразу все, а не бекати, як баран? Ти ж воїн. Ти – безсмертний. Я винних нещадно покараю, і ти це знаєш, але, щоб розуміти, кого карати, потрібно довідатися правду.
Радегаст врешті підвів очі на Мора:
– Усім відомо, що прокляті, коли ми б’ємо по них смертельним прокляттям, просто щезають. Навіть мокрої плями по собі не залишають, лишень одяг. А цей… – Радегаст зробив паузу, ковтнув. У горлі в нього пересохло від напруження і страху водночас: – А цей не щез нікуди. Він впав у власній плоті в болото і… Твань його поглинула. Ми намагалися його з того болота дістати, виловити, щоб переконатися: він справді з плоті, і це не якісь групові навіювання… На жаль, тванисько досить глибоке, його моментально засмоктало і, очевидно, воно якось пов’язане з Мертвою рікою. Бо коли рука Худіча торкнулася болота, він отримав сильні опіки. Тож туди не пірнути. Як то кажуть, кінці в болото. Пал обшукав кімнату Мальви і там знайшов оце.
Радегаст вийняв із кишені кусень зеленої стрічки, простягнув Мору. Той кивнув головою в бік столу. Радегаст