Відродження. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
кому помагає Бог?
– Тому, хто кажуть «Боже, поможи», та й самі не лежать, – відповів я.
– Граматика кульгає, але в цілому правильно.
Він пішов до робочого стола й повернувся з річчю, яка нагадувала або товстий пояс із сукна, або найтоншу у світі електричну ковдру. Дріт, що звисав з неї, тягнувся до маленької білої пластмасової коробочки з повзунковим перемикачем угорі. Джейкобз стояв із цим поясом у руках і серйозно дивився на Кона.
– Це проект, з яким я порався весь останній рік – то повертався до нього, то закидав. Я називаю його електричним стимулятором нервів.
– Один із ваших винаходів, – здогадався я.
– Не зовсім. Ідея використовувати електрику, щоб зменшувати біль і стимулювати м’язи, виникла вже дуже-дуже давно. За шістдесят років до народження Христа римський лікар, якого звали Скрибоніус Ларґус, зробив відкриття, що біль у ступні й нозі можна полегшити, якщо хворий наступить на електричного вугра і притисне його до підлоги.
– Та ви це вигадали! – сміючись, звинуватила його Клер. Але Кон не сміявся – він зачаровано дивився на тканинний пояс.
– Зовсім ні, – відказав Джейкобз, – але я використав для живлення малі батарейки – а це вже мій винахід. Електричного вугра в центральному Мені надибати важкувато, а ще важче зав’язати його на шиї у хлопця. Саме це я й збираюся зробити з цим саморобним ЕСН. Бо доктор Рено, Коне, цілком може мати рацію і твої голосові зв’язки не порвалися. Може, їх просто потрібно запустити. Я маю бажання провести експеримент, але остаточне рішення – за тобою. То що скажеш?
Кон кивнув. І в його очах зажевріло те, чого я там не бачив уже давно. Надія.
– А чому ви ніколи нам його не показували на ЗММ? – У голосі Клер звучали мало не обвинувальні нотки.
Джейкобз глянув на неї здивовано і трохи стривожено водночас.
– Напевно, не міг придумати, як це пов’язати з християнством, щоб вийшов урок. Поки Джеймі не прийшов до мене сьогодні, я думав випробувати це на Елі Ноулзі. Його таке лихо спіткало…
Ми всі закивали. Хлопцю відтяло пальці картоплесортувалкою.
– Він досі відчуває пальці, яких уже нема, і каже, що вони болять. А ще він тепер майже не може ворушити рукою, бо нерви ушкоджені. Я ж кажу, я багато років знав, що електрика може допомагати в таких випадках. А тепер, схоже, що моїм піддослідним кроликом будеш ти, Коне.
– Отже, те, що ця штука виявилася під рукою, – просто щасливий випадок? – не вгавала Клер. Я не розумів, чому це важливо, але чомусь було. Для неї принаймні.
Джейкобз докірливо глянув на неї.
– Слова «збіг» і «щасливий випадок» вживають люди, яким бракує віри, щоб описати волю Господа, Клер.
На це Клер почервоніла і втупилася у свої кросівки. А Кон тим часом шкрябав у блокноті. Потім підняв. «БУДЕ БОЛЯЧЕ?»
– Не думаю, – відповів Джейкобз. – Струм тут дуже слабкий. Взагалі мізерний. Я випробував на своїй руці – як манжету для вимірювання кров’яного тиску – і відчув лише поколювання, як тоді, коли відлежиш