Переможець завжди самотнiй. Пауло Коельйо
Читать онлайн книгу.
вважає, що випуск у прокат нового фільму обходиться їй надто дорого, вона вимагає, шоб його водночас демонстрували в максимальній кількості залів, майже не залишаючи місця для реалізації будь-яких нових задумів у галузі кіно.
А ті нечисленні авантюристи, що наважуються піти на ризик, знехтувавши вкрай несприятливі обставини, надто пізно відкривають, що не досить мати на руках якісний продукт. Для того щоб їхній фільм вийшов на екрани найбільших світових столиць, необхідно витратити величезні кошти на його рекламу та пропаганду: оплатити цілі сторінки в газетах і журналах, організувати безліч прийомів, прес-конференцій, рекламних подорожей, орендувати зали для зустрічей із публікою з усе дорожчим обладнанням, розв’язувати проблему робочої сили, набирати яку стає дедалі важче. А над усім стоїть проблема з проблем: знайти дистриб’ютора, який би погодився фінансувати всі заходи, необхідні для того, щоб випустити вже готовий продукт в успішний прокат.
Та навіть за таких не вельми сприятливих обставин щороку відновлюється паломництво з місця на місце, призначаються дати показів, і на сцену виходить Суперклас, який менш за все цікавиться тим, щó відбувається на екрані, телевізійні компанії, готові заплатити лише десяту частку справедливої ціни за те, щоб «надати честь» тому або тому режисерові й показати результати його трудів на телевізійному екрані, лунають прохання чи навіть вимоги переробити матеріал у такий спосіб, щоб не образити почуття батьків і матерів родин, вимоги переглянути всю режисуру фільму, обіцянки (які виконуються далеко не завжди), що в тому випадку, коли режисер погодиться кардинально змінити сценарій і висвітлити якусь певну тему, вони підпишуть із ним контракт наступного року.
Люди слухають усе це й погоджуються, бо в них немає вибору. Суперклас править світом, його аргументи солодкі, голос ніжний, усмішка делікатна, але його рішення остаточні. Він знає. Він приймає або відкидає. Він має владу.
А влада ні з ким не провадить переговорів, якщо вона й домовляється, то тільки сама з собою. Але ще не все втрачено. У світі художньої вигадки, як і у світі реальному, завжди існували герої.
І Морін сама не своя від гордості: герой сидить перед нею! Через два дні нарешті відбудеться довгосподівана зустріч після трьох років напруженої праці, мрій, телефонних дзвінків, подорожей до Лос-Анджелеса, подарунків, прохань, звертань до друзів, які працюють у «Банку Послуг», втручання її колишнього коханця (вони навчалися з ним разом у школі кінематографії, але потім він дійшов висновку, що набагато надійніше й безпечніше працювати у впливовому часописі, що спеціалізується на проблемах кіно, аніж ризикувати головою та грішми).
«Я з ним поговорю, – пообіцяв їй колишній коханець. – Але Джавіц не залежить ні від кого, навіть від журналістів, які можуть створити рекламу або антирекламу його продукції. Він вивищується над усіма: ми вже намагалися підготувати репортаж і спробувати з’ясувати, як йому вдалося прибрати до