Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов
Читать онлайн книгу.
еред наявних у наш час перекладів, тому, з огляду на відсутність відповідної інформації, ми взяли на себе сміливість надрукувати їх. Будь ласка, з питань пред’явлення авторських прав на переклад або обробку вміщених у цій книзі казок звертайтеся до видавництва «Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля“» (тел. 057-783-88-89).
Гедлівер
Ісландська казка
Розповідають, що в останні роки папства[1] на сході Ісландії в Боргар-фіорді на хуторі Квол жила заможна родина. У них було багато худоби, і вони тримали кількох робітників. Неподалік від цього хутора в горах жила скеса[2], але люди ніколи не вважали її небезпечною.
Одного разу різдвяної ночі господар Квола вийшов з дому й не повернувся. Довго його шукали, та так і не знайшли. А через рік, знову на Різдво, зник один із робітників. Його теж не знайшли, і ніхто не знав, що з ним сталося. Після цього випадку господиня Квола з усіма дітьми вирішила переїхати на інший хутір. У неї було чотири корови, одна отелилася наприкінці літа. За два дні до від’їзду з Квола господині наснився сон. Їй снилося, ніби до неї прийшла незнайома жінка в старовинному ісландському вбранні, на вигляд небагата, дружньо привіталася й сказала так:
– У тебе вже отелилася одна з корів, а в мене корова отелиться тільки перед Різдвом. Мої троє малюків сидять без молока, тому прошу тебе: щодня, як годуватимеш своїх робітників, наливай і мені молока в дзбанок, який ти знайдеш на полиці в себе в комірчині. Мені відомо, що через два дні ти збираєшся переїхати в Гілсаурведлір, тому що тобі боязко залишатися тут. Це зрозуміло, адже ти не знаєш, чому зникли твій чоловік і робітник. Я відкрию тобі цю таємницю, тільки прошу тебе залишитися в Кволі й виконати моє прохання, а ще я дам тобі добру пораду й допоможу позбутися нечистої сили.
Промовивши це, жінка зникла, а господиня прокинулася й замислилася. Займався день, вона встала й у комірчині на полиці знайшла дерев’яний дзбанок. Господиня наповнила його молоком і поставила на полицю. Дзбанок тієї ж миті зник, а ввечері знову з’явився на колишньому місці.
Майже до самого Різдва господиня наповнювала дзбанок молоком, а в ніч на месу Торлаука[3] їй знову наснився сон. До неї прийшла та сама жінка, лагідно привіталася й сказала:
– Ти навіть не намагалася дізнатися, хто ж стільки часу бере в тебе молоко. Дякую тобі! Але тепер я відкриюся: я – аульва[4] і живу по сусідству з твоїм будинком на пагорбі. Ти вчинила благородно, але більше я не маю потреби в молоці: моя корова вчора отелилася. Прийми ж від мене на знак подяки невеликий подарунок, який я поклала на полицю, де колись ставила свій дзбанок. А ще я розповім тобі, куди зникли твій чоловік і робітник, і навчу, як врятуватися від неминучої біди. Річ у тому, що в скеси, яка живе неподалік, дуже ледачий і примхливий син. Він не хоче пасти її овече стадо, й ось тому вона потягла твого чоловіка й вашого робітника: їй потрібно було, щоб хтось випасав овець і доглядав за ними. Тепер небезпека загрожує й тобі, тому що нікому прясти овечу вовну. На Різдво, рівно опівночі, тобі раптом заманеться вийти з дому – виходь. У дворі ти побачиш величезну потворну скесу, вона схопить тебе, перенесе через луг, перейде річку й попрямує до гори Стадарф’ядль. Дай їй відійти від річки подалі, а там скажеш: «Що це я чую?» Вона запитає: «А що тобі чується?» Ти скажеш: «Мені чується, ніби хтось кличе: „Матусю Гедлівер! Матусю Гедлівер!“» Вона здивується, бо жодна людина не знає її ім’я, і скаже: «Напевно, це мій син!» Тут вона кине тебе на землю й помчить додому. Я тим часом розкрию навстіж усі ворота, щоб її вівці розбіглися по окрузі. Скеса дуже розгнівається. Поки велетка буде сперечатися з сином через овець, ти потихеньку звільниш чоловіка й робітника. Тоді не баріться й біжіть! Вам треба добігти до церкви, поки вона зрозуміє, що сталося. А якщо у вас не вистачить сил, я допоможу. І пам’ятай: скеса терпіти не може церковного дзвону.
Коли господиня прокинулася, уже розвиднілося. Вона пішла в комору й знайшла на полиці вузол, а в ньому лежала красива, майстерно пошита сукня. Вона взяла її і сховала в скриню. Настав Святвечір, усе було тихо й спокійно. Опівночі мешканці Квола вже міцно спали, не спала тільки господиня. Раптом їй дуже захотілося вийти з дому. Вона вийшла, і тієї ж миті величезна скеса схопила її, перестрибнула з нею через луг і попрямувала вбрід через річку. Жінка тремтіла від страху та ледве вимовила:
– Що це мені чується?
– А що тобі чується? – запитала скеса.
– Мені чується, ніби хтось кличе: «Матусю Гедлівер! Матусю Гедлівер!» – відповіла господиня Квола.
А далі було все точнісінько, як передбачила аульва. Вівці скеси розбіглися, немов їх хтось налякав. Скеса кинула жінку й побігла до свого житла. Господиня Квола, ховаючись за вівцями, пішла за велеткою. Вона звільнила свого чоловіка й робітника з неволі, і вони щодуху поспішили до селища. І тут їх ніби хтось під руки підхопив, так їм стало легко бігти. Тільки раптом по кам’янистому схилу Стадарф’ядля з гуркотом посипалося каміння, й у яскравому світлі місяця господарі Квола побачили, як через
Тобто перед 1540 р., коли офіційною релігією в Ісландії стало лютеранство. (
Скеса – в ісландському фольклорі величезна потворна стара жінка, яка живе в гірській печері.
Торлаук – єдиний ісландський католицький святий.
Аульви – в ісландських казках добрі й гарні чарівні істоти, схожі на ельфів.