Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
таким чином бозна-скільки миль, – але зовсім інше відчуття: побачити два пусті крісла. Саме від цього він і закляк. За всю свою кар’єру Браян ніколи не бачив цілком порожньої пілотської кабіни під час польоту.
І ось він на таку дивиться. Регулятори управління польотом рухались самі собою, роблячи безкінечно дрібні виправлення, необхідні для утримування літака на прокладеному йому курсі до Бостона. Приладова панель світилася зеленим. Два маленьких крильця на індикаторі висоти стійко висіли над авіагоризонтом. Поза парою невеличких скісних віконець у передранковому небі мерехтів мільярд зірок.
– Вау, нічого собі, – стиха промовила юначка.
– Ого-го, – одночасно з нею озвався Нік. – Погляньте-но он туди, друзяко.
Нік показував на напівпорожню чашку кави на сервісній консолі біля лівого підлокітника пілотського крісла. Поряд з чашкою лежала двічі відкушена данська булочка. Браяну враз повернулося його сновидіння, і він люто пересмикнувся.
– Це трапилось швидко, що б воно не було, – сказав Браян. – І подивіться сюди. І сюди, – показав він спершу на сидіння пілотського крісла, а потім на підлогу біля крісла другого пілота. У світлі приладової панелі там мерехтіли два наручних годинники: один герметичний «Ролекс», другий – цифровий «Пульсар».[68]
– Якщо вам потрібні годинники, там є з чого вибрати, – пролунав за їх спинами чийсь голос. – Там, позаду, їх тонни.
Браян озирнувся і побачив Алберта Кавснера, акуратного і дуже юного на вигляд у його скуфійці на голові та майці «Гард-Рок Кафе». Поруч з ним стояв той літній джентльмен в обстріпаному спортивному піджаку.
– Насправді так багато? – перепитав Нік. Здається, тут він уперше втратив свою витримку.
– Годинники, ювелірні прикраси та окуляри, – сказав Алберт. – А також сумочки й гаманці. Але найдивніше там… там є речі, що, я цілком певен, випали зсередини людей. Такі як хірургічні штифти та кардіостимулятори.
Нік подивився на Браяна Інґала. Англієць помітно зблід.
– Я вже був десь наблизився до того ж припущення, яке мав наш нечемний і балакучий приятель, – сказав він. – Що з якоїсь причини наш літак десь сідав, поки я спав. Що більшість пасажирів – і екіпаж – з нього було якимсь чином знято.
– Я прокинувся б тієї ж миті, щойно розпочалося зниження, – мовив Браян. – Така звичка.
Він зрозумів, що не в змозі відірвати очей від порожніх крісел, від напіввипитої чашки кави, від над’їденої данської булочки.
– За звичайних обставин я б теж так сказав, – погодився Нік. – Тому вирішив, що в моє питво щось було підмішано.
«Я не знаю, чим цей парубок заробляє собі на життя, – подумав Браян, – але він точно не торгує вживаними автомобілями».
– Мені ніхто нічого не підмішував, – зауважив Браян, – бо я нічого не пив.
– І я теж, – озвався Алберт.
– У будь-якому випадку, поки ми спали, ні посадки, ні злету бути не могло, – пояснив їм Браян. – Літак може летіти на автопілоті, а «Конкорд»[69] навіть приземлятися на автопілоті, але для злету
«Pulsar» – бренд перших у світі цілком електронних цифрових годинників, які свого часу були дуже дорогими; тепер під цим брендом випускаються майже винятково аналогові годинники.
«Concorde» (1976–2003) – турбореактивний надзвуковий авіалайнер спільного франко-британського виробництва і використання, який долітав з Лондона до Нью-Йорка приблизно за 3,5 години, прибуваючи, завдяки ефекту часових зон, на дві години раніше часу вильоту; всі 14 літаків цього класу було знято з експлуатації через надто дороге обслуговування.