Коханка з площі Ринок. Андрій Кокотюха
Читать онлайн книгу.
за ніжку, не стримався, відставивши мізинця, пригубив, відразу ж перехилив, примружив очі – добре, холєра…
– Ваше здоров’я, – капітан зробив маленький ковток. – Пийте каву. Це зі старих запасів.
– Чиїх? Ваших? Привезли з Петрограда?
– Розумію вашу ядучість. Може, й маєте право, – Зубов знизав плечима. – Запаси тутешні.
– У крамницях колоніальним товаром давно не торгують, – Клим зробив великий ковток кави. – Добра. Таку давали в пасажі Міколяша. Тепер нема. У кращому випадку – ерзац.
– Треба запитати свого ординарця, де він роздобув.
– Отож. Запитайте, де він украв.
Погляди чоловіків зустрілися, схрестилися. Кошовий витримав.
Невелика чарка коньяку після тривалого утримання додала зухвалості.
– ¶Ви уявляєте мого денщика крадієм?
– Мародером. Це так називається, пане капітане.
– Ви справді такої ницої думки про мене? Чи так: ви дійсно вважаєте контррозвідку причетною до мародерства?
– Армія почала грабувати Львів, щойно вступила в місто. Я знаю випадки, коли обносили крамниці, бо крамарі – євреї. Їх російські військові трусять чомусь принципово. Тут ідеться навіть не про умовне право переможця мати три дні на пограбування завойованого населеного пункту.
Зубов покрутив чарку в пальцях, глянув крізь неї на світло, знову ковтнув.
– Пане Кошовий, наша розмова знову пішла не туди. Я не дивуюся цьому, бо ви, мазепинці, готові приписати нам, вірним слугам Його Величності, ледь не людожерство.
– Та ну, не перебільшуйте.
– Це я ще применшую, – капітан поставив чарку на стіл. – Мені прикро, що особи ваших поглядів упереджено ставляться до цілком законних намірів государя об’єднати всі слов’янські народи в єдину націю. Чужого, пане Кошовий, Росії ніколи не було потрібно. Читайте історію, ми лише повертаємо своє. Відновлюємо історичну справедливість.
– Оця кава – теж повернення свого?
– Далася вам кава! Я не знаю, ось вам хрест святий, – Зубов перехрестився, – не знаю, де мій денщик роздобув каву! Міг купити на чорному ринку! Як потрапляють товари до гендлярів – теж не маю поняття. Контррозвідка цим не займається. Є речі, важливіші за каву і навіть за політику! Тим більше, люди на кшталт пана Навотного представляють, як тут кажуть, русинську спільноту. Ви ж не будете заперечувати очевидного: значна частина малоросів має відмінні від ваших погляди на стосунки імперії та малих народів.
– Так, розмова справді йде не туди, пане Зубов. Ми торкнулися світоглядних питань. Стосовно них не домовимось ніколи.
Чоловіки знову помовчали.
– Зрештою, мені не потрібна ваша лояльність, – мовив капітан. – Принаймні, поки що. Хіба в якийсь момент це заважатиме робити правильні неупереджені висновки.
– Кому заважатиме?
– Нам обом. І досить, пане Кошовий, лишимо політику. Тим більше, капітан Платов, заради якого ви тут, втрапив у халепу, не дотичну до неї. Хоча кохання,