Протистояння. Том 2. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
зміїне гніздо.
– А ти нічоу так хлоп’як, – сказав Пацан своєю дивною, протяжною говіркою.
Його лялькові очі витріщалися на блискучу від спеки дорогу, вчепившись руками за флуоресцентно-помаранчеве кермо. На дзеркальці заднього огляду розгойдувалися й підскакували великі гральні кості з маленькими черепами замість чорних цяток.
– Ану вхопи-но нам пивасу із заднього сідала.
Там лежала упаковка «Курсу». Пиво було теплим, і Чувак-Сміттєбак ненавидів пиво, та він хутенько випив бляшанку і сказав, яке ж воно добре.
– Гей, хлопче, є тіко одне пиво, і це «Курс». Якби міг – сцяв би «Курсом». Віриш у цю хуйню-муйню?
Сміттєбак сказав, що так, дійсно вірить у цю хуйню-муйню.
– Мене звать Пацаном. Сам ото з Шеверпорта, штат Лузьяна. Знаш шо? Оця-от тварюка виграла в усіх крутих автовиставках Півдня. Віриш у цю хуйню-муйню?
Чувак-Сміттєбак сказав, що так, вірить, і взяв собі ще одне тепле пиво – найкраще рішення за таких обставин.
– А тя як звать, хлопче?
– Чувак-Сміттєбак.
– Шо-шо? – на одну мить ті мертві лялькові очі пронизали лице Сміттєбака. – Кпиш з мене, хлопче? Ніхто не сміє кпити з Пацана. Віриш у цю хуйню-муйню?
– Вірю, чесно, – сказав Сміттєбак, – але так мене прозвали. За те, що я раніше розпалював вогнища в сміттєвих баках, поштових скриньках і всьому такому. Якось я спалив пенсійний чек бабці на прізвище Семпл. За це мене відправили до буцегарні. А ще я спалив методистську церкву в Повтенвіллі, штат Індіана.
– Татишо! – Пацан був приємно вражений. – Хлопче, а ти навіжений, як щур у сральні. Та все пучком. Люблю навіжених. Я й сам нарваний. Дах з башні геть на хуй упиздував. Чувак-Сміттєбак, кажеш? Круто. Пасуєм, як два черевики. Їбаттьоговдишло Пацан і Чувак, насравма, Сміттєбак. Клешню, Сміттєбаче.
Пацан простягнув йому руку, і Сміттєбак потиснув її якомога хутчіше, щоб той швидше взявся за кермо обома руками. Вони вжихнули за поворот, і перед ними вигулькнув сідловий тягач із логотипом «Бекінз»[26] на фургоні – вантажівка заблокувала всю трасу. Сміттєбак закрився руками, готовий наступної миті переміститися в астральний вимір. Пацан навіть оком не зморгнув. Купе-двійка ковзнуло лівою стороною траси, наче жук-водомірка, і вони прошмигнули на волосину від кабіни вантажівки – якби майстри тюнінгу нанесли на «форд» ще один шар фарби, точно б зачепили.
– Ледь-ледь, – сказав Сміттєбак, щойно зміг говорити без тремтіння в голосі.
– Гей, хлопче, – безживно промовив Пацан, і одне лялькове око заплющилося, підморгнувши йому без тіні гумору. – Не квакай – я сам тобі все скажу. Як пиво? Охуєнчик, агась? Покатався на велодрипові, і вдарило прямо в макітру, правду кажу?
– Ще б пак, – озвався Чувак-Сміттєбак і добряче хильнув теплого «Курсу».
Він був несповна розуму, та не настільки, щоб сперечатися з Пацаном, поки той тисне на газ. Він ще не зовсім сказився.
– Ну, шо толку пиздячити кругом та навколо, – сказав Пацан і сягнув
«Бекінз вен лайнз» (англ. «Bekins Van Lines») – транспортна компанія. У 2012 р. куплена більшою компанією «Вітон ворлд вайд мувін» («Wheaton World Wide Moving»).