Стрілець. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
відчула, як кров шугонула їй в обличчя.
– Вибачте. Ви священик? Мабуть, вам це гидко чути.
– Я не священик, і мені не гидко. – Він одним ковтком, навіть не скривившись, перехилив склянку з віскі. – Ще одну порцію, будь ласка. Ще одну з любов’ю, як кажуть у сусідньому світі.
Вона гадки не мала, що б це могло означати, а спитати боялася.
– Спочатку я маю побачити колір вашої монети. Вибачайте.
– Не варто вибачатися.
Він поклав на прилавок грубо оброблену срібну монету, товщу з одного боку, тоншу – з другого, й Еліс повторила ті ж самі слова, що й пізніше стрільцеві:
– У мене нема здачі.
Він похитав головою, відмовляючись, і з відсутнім виглядом спостерігав, як вона наливає вдруге.
– Ви у нас проїздом? – спитала вона.
Він довго не відповідав, і вона збиралася повторити питання, але він нетерпляче хитнув головою.
– Давайте без банальностей. Тут смерть.
Ображена й здивована, вона сахнулася, і першою думкою було те, що він збрехав їй про свій духовний сан, аби перевірити.
– Ти була до нього небайдужа, – категорично заявив він. – Хіба ні?
– До кого? До Норта? – Вона розсміялася, вдаючи роздратування, аби приховати своє спантеличення. – Гадаю, вам ліпше…
– У тебе добре серце, але ти трохи налякана, – провадив він далі, – а Норт підсів на зілля, зазираючи в пекло з чорного ходу. А тепер онде він, і навіть ті двері перед його носом із грюкотом зачинилися, і ти гадаєш, що їх відчинять тільки тоді, коли для тебе настане час увійти, правда ж?
– Ви що, п’яний?
– Мисту Нортон, він муертвий, – проспівав чоловік у чорному із сарказмом, трохи перекручуючи слова. – Мертвий, як і всі. Мертвий, як ти чи будь-хто інший.
– Забирайтесь звідси. – Вона відчула, як у ній народжується хвиля боязкої відрази, але внизу живота й досі розливалося тепло від бажання.
– Все гаразд, – тихо мовив він. – Все добре. Зачекай. Просто зачекай.
Очі були сині. У голові їй одразу просвітліло, наче після зілля.
– Мертвий, як будь-хто, – повторив він. – Розумієш?
Вона тупо кивнула, і він розсміявся уголос – той сміх був приємним, сильним, чистим, від такого паморочиться в головах. Він різко розвернувся і став до них обличчям, зненацька опинившись у центрі уваги. Тітонька Мілл запнулася й замовкла, залишивши надтріснуту високу ноту стікати кров’ю в повітрі. Шеб збився з ритму й перестав грати. Усі вони з тривогою дивилися на незнайомця. Надворі вітер жбурляв жмені піску об стіни будівлі.
Мовчання тягнулося нескінченно. Їй перехопило дух. Еліс опустила очі й побачила, що міцно притискає обидві долоні до низу живота під шинквасом. Усі люди дивилися на чоловіка в чорному, а він – на них. А потім він знову зайшовся сміхом, сильним, грудним, невідпорним. Але бажання розсміятися слідом за ним ні в кого не виникло.
– Я покажу вам диво! – закричав він до них, але вони тільки мовчки спостерігали, як слухняні діти, яких узяли подивитися на фокусника, та запізно: вони виросли