Легіон Хронос. Юрій Сорока
Читать онлайн книгу.
сказав він похмуро.
– Нічого. Розумієте, Дмитре, великий період вашого минулого життя дійсно розглядався нами досить прискіпливо. Можливо, ми навіть втручались в його перебіг. Але це робилось виключно з позиції суворої необхідності. І боюсь, що на значну частину ваших запитань я не зможу дати відповідей. Так потрібно. Але все попереду. На даному етапі найголовнішим є питання: ви приймаєте пропозицію стати легіонером?
– Ви казали, що легіонери часто гинуть? – бовкнув Дмитро лише для того, щоб виграти час і зібратись з думками.
– Так, це правда. Наша робота іноді буває небезпечною. Жодних гарантій безпеки я дати не зможу. Але цей факт вас не зупинить. Я маю рацію?
– Хіба обіцянка, яку я дав тітці Вірі, щодо моєї участі в АТО, – і хоча настрій Дмитра був зовсім не таким, щоб переводити все на жарт, він не покидав спілкуватися у своїй звичній манері.
– Участі у чому? – не зрозумів Марк Светоній.
– У антитерористичній операції. Так сором’язливо у моєму світі називають війну з сусідньою країною, жителі якої масово втратили здоровий глузд. Втім, тітку Віру я ніколи не слухав.
Дмитро відчув, як частина його свідомості, саме та, що з дитинства примушувала вірити у декорації, якими від нього намагаються прикрити справжнє життя, почала вимагати негайного прийняття пропозиції. Мало того, шосте відчуття, яке вже не раз приходило йому на допомогу, тепер не підказувало, волало, прохаючи пристати на пропозицію Марка Светонія. Чорт забирай, а чому б і ні? Принаймні, життя стане значно більш цікавим, аніж під час штурму маршрутного таксі або вечірнього сидіння перед телевізором. Тим більше, вибору у нього не залишається. Він ніколи не зможе погодитись на довічне помешкання у колонії невдах, навіть якщо ця колонія володіє цілим континентом! Крім того, цей натяк на долю батьків. І той сон, вони були немов живі… Дмитро, внутрішнє погоджуючись на пропозицію, вирішив випитати у співбесідника все, що зможе:
– Скажіть, Марк, а чому саме я?
Консул сумно посміхнувся самими лише куточками губ.
– Є деякі обставини.
– Які саме?
– Я можу розповісти далеко не все.
– Буду вдячний за будь-яку інформацію.
– Добре, нехай буде по-вашому. Напевне, ви вже здогадались, що спроба змінити майбутнє, у яку ви були втягнуті, пов’язана саме з вашою особою?
– Так, я зрозумів це давно.
– Тоді вас не здивує той факт, що о двадцять третій двадцять дві, якби не відбулась ваша зустріч з легіонером, ви мали загинути. Кабріолет вилетів з-за рогу на високій швидкості. Водій не впорався з керуванням і протаранив автобусну зупинку біля бістро «Троянда», на якій ви мали стояти. Видовище не для слабкодухих.
– Але ви самі щойно казали – у цих людей не було наміру мене вбивати.
– Викрадення мало відбутись у петлі континуума, яка відокремилась від основної матриці о двадцять третій двадцять. Що ж стосується реального світу, все відбулось саме так. Винуватців аварії, до речі, так і не знайшли. – Марк Светоній зустрівся з Дмитром очима і останній зрозумів – він