Фундація та Імперія. Айзек Азімов
Читать онлайн книгу.
rel="nofollow" href="#n_4" type="note">[4], що тисячоліттями правив усією Галактикою. Порівняйте тисячоліття миру під зорельотом та сонцем Імперії з тисячоліттями міжзоряної анархії, що панувала до цього. Пригадайте війни та руйнування тих старих часів і скажіть мені, хіба не варто зберегти Імперію попри всі її недоліки?
– Згадайте, – напирав він далі із притиском, – про те, як збідніла околиця Галактики, відокремившись і здобувши незалежність, і спитайте себе, чи готові ви заради дрібної помсти послабити Сивенну, перетворивши її з провінції під захистом могутнього флоту на дикунський світ у варварській Галактиці, що роздробилася на незалежні утворення та загрузла у загальній деградації й злиднях.
– Невже все так швидко погіршилося? – пробурмотів сивеннець.
– Ні, – зізнався Ріос. – Ми з вами проживемо у безпеці, навіть якби жили вчетверо довше. Але я потерпаю за Імперію, за яку борюся; за військову традицію, яка вкрай для мене важлива, та я не здатен вам цього пояснити. Це військова традиція, що спирається на імперські установи, яким я служу.
– Ви вдаєтеся до містики, а мені завжди було важко збагнути містицизм іншої людини.
– Це неважливо. Ви розумієте небезпеку цієї Фундації.
– Так, це ж я вас запевняв у цьому, перш ніж ви попрямували за межі Сивенни.
– Тоді ви розумієте, що її потрібно знищити в зародку, поки не пізно. Ви знали про цю Фундацію, перш ніж про неї почули інші. Ви розумієтеся на цьому більше, ніж будь-хто інший в Імперії. Можливо, вам відомо, як їх найкраще атакувати, або ви зможете попередити мене про їхні контрзаходи. Годі вам, ставаймо пліч-о-пліч.
Дуцем Барр підвівся і рішуче відповів:
– Моя допомога не матиме жодного сенсу. Тому я позбавлю вас від неї, незважаючи на ваші наполегливі вимоги.
– Я сам оцінюватиму, матиме вона сенс чи ні.
– Я не жартую. Усієї могутності Імперії не вистачить, щоб розчавити цей карликовий світ.
– Чому? – Очі Ріоса зблиснули люттю. – Ні, нікуди не йдіть. Я скажу вам, коли прийде час. Чому? Якщо гадаєте, що я недооцінюю свого нового ворога, ви помиляєтеся. Патрицію, – неохоче сказав він, – я втратив один зі своїх кораблів на зворотному шляху. В мене немає доказів, що він потрапив до рук Фундації, але відтоді його так і не знайшли, і якщо це був нещасний випадок, його кістяк мали б виявити на маршруті, яким ми тоді прямували. Це неважлива втрата – менше, ніж блошиний укус, але вона може означати, що Фундація вже почала бойові дії. Таке завзяття і така зневага до наслідків можуть означати, що в них є таємні сили, про які я нічого не знаю. То чи допоможете ви мені, відповівши на конкретне запитання? Який військовий потенціал вони мають?
– Я не маю жодного уявлення.
– Тоді поясніть це власними термінами. Чому ви кажете, що Імперія не може перемогти такого маленького ворога?
Сивеннець знову сів, уникаючи дивитися на розлючене обличчя Ріоса. Він повільно заговорив:
– Тому що я вірю у принципи психоісторії. Це дивна наука. Вона досягла математичної зрілості завдяки