---

Скачать книгу

---

їх у необачної доглядальниці… Якби тільки Олександра була вдома, вона, ясна річ, нізащо не допустила б настільки безглуздої пропажі. Однак жінка перебувала поруч із вмираючим дядьком. Як і понад три десятиліття тому, доля знову звела їх у лікарні. Тільки минулого разу з лап смерті вирвалася Олександра…

      Розташування 60-ї армії 1-го Українського фронту,

      район м. Дембіца, південно-східна Польща, кінець серпня 1944 року

      Два з половиною метри на майже два метри – ось тобі й весь простір для роботи! Спробуй-но на такій «сцені» нормальну балетну партію станцювати… Та ще ці кляті відсутні п’ять сантиметрів завширшки!..

      І-і – р-раз!

      І-і – дв-ва!

      Бат-ман!..[1]

      І-і – тр-ри!

      Ну, так, головне – не промахнутися на ті самі п’ять сантиметрів, яких завширшки до двох рівних метрів бракує. Адже якщо промахнешся – полетиш на землю, а до неї ще метр, а там вибоїни та каміння…

      І-і – р-раз!

      Плі-є!..

      І-і – дв-ва!

      І-ще!..

      Бувало, вона все ж таки промахувалася і падала. Всяке бувало: при такому графіку виступів іноді втомлюєшся так, що на ходу засинаєш. Себто в стрибку…

      І-і – р-раз!

      І-і – дв-ва!

      І-і – тр-ри!

      Моло-дець!..

      Ех, замала «сцена», та що поробиш?! Такі стандартні розміри кузова у «полуторки»:[2] двісті п’ятдесят один з половиною сантиметр завдовжки, сто дев’яносто п’ять сантиметрів завширшки. Сто дев’яносто п’ять – і ні сантиметром більше. Не двісті. Не два метри, себто. Про це-то і йдеться…

      І-і – р-раз!

      І-і – дв-ва!

      Ара-беск!..

      І-і – р-раз!

      І-і – дв-ва!

      Піру-ет!..

      Все, виступ відпрацьовано. Бійці, які розляглися просто на нагрітій спекотним сонцем землі, оглушливо аплодують, вигукують «Браво!!!» і вимагають станцювати «на біс». Але ні, не вийде, товариші дорогі: балерина просто падає від втоми на послужливо підставлені руки музикантів – добре, що сьогодні хоч обійшлося без польоту шкереберть з кузова полуторки…

      Тому виступу «на біс» не буде. Зараз є можливість бодай трішечки перепочити перед довгою дорогою. А ви, дорогі товариші бійці та командири, послухайте-но краще скетч! У нас в концертній бригаді є двоє чудових хлопців: Хомич і Єремеїч – їхні сценічні імена. Ото їхні скетчі й послухайте. На здоров’я.

      А їй – відпочивати, відпочивати…

      Відпочивати?! Як би не так.

      – Ба-ле-ри-ну!.. Ба-ле-ри-ну!..

      І дружні синхронні аплодисменти, що рвуться з десятків огрубілих чоловічих долонь.

      Вимагають її на імпровізовану «сцену».

      Не хочуть слухати чудових хлопців Хомича і Єремеїча.

      Хочуть балет дивитися.

      Ех, товариші дорогенькі, не знаєте ви всього! Або ж не розумієте, наскільки важко, причому далеко не з першої спроби Олександрі Тимченко вдалося-таки переконати своє концертне начальство, щоб її номер «Червона лебідонька» (що тепер з незмінним

---

Скачать книгу