Згоден, згоден,

      і клянуся цим хрестом —

      вашу вірність я ціную

      і. як батька, вас шаную.

      Я вдоволений цілком.

      Що там чути про війну?[7]

      Пильно слухать ви повинні —

      многоважні є новини.

      Я вас слухаю. Ну, ну!

      Дон Родріго, не забудьте,

      що магістром Калатрави

      вас зробив великий воїн,

      знаний всім отець ваш славний[8];

      він ще вісім років тому

      замість себе вас поставив;

      королі і командори —

      всі на вибір цей пристали;

      на посаді цій високій

      вас затвердили і папи:

      булли видали посвятні, —

      спершу Пій, а потім Павел, —

      з тим, щоб дон Хуан Пачеко[9],

      старший в ордені Сант-Яго,

      разом з вами врядував;

      а як він помер, вся влада

      перейшла до ваших рук,

      хоч і юні ви літами;

      тож тепер велить вам честь

      виступати одностайно

      із преславним вашим родом.

      Ваші кревні всі вважають,

      що по смерті дон Енріке

      на Кастилью має право

      дон Альфонсо Португальський,

      що принцесу взяв Хуану;

      є ще й інший претендент —

      Ісабелин муж, Фернандо,

      королевич Арагонський,

      та його права на спадок

      більш сумнівні; весь ваш рід

      за Хуану виступає,

      що її ваш брат у перших[10]

      взяв під свій надійний захист.

      У такий непевний час

      я, магістре, вам пораджу

      наших лицарів зібрати

      в місті орденськім Альмагро

      й захопить Сьюдад-Реаль,

      що лежить якраз на грані

      Андалузії й Кастильї.

      Війська треба небагато,

      щоб це місто взяти боєм,

      бо його охороняють

      наголо одні міщани

      та ще декілька ідальго,

      що стоять за Ісабелу

      й королем зовуть Фернандо.

      Добре буде, дон Родріго,

      тим усім нагнати жаху,

      хто говорить, що цей хрест

      затяжкий на ваше рам’я.

      Гляньте: графи Уруенья[11],

      войовиті предки ваші,

      вам показують з могили

      у боях здобуті лаври,

      ще й маркізи де Вільєна[12],

      й інші воїни одважні, —

      ледве здужає підняти

      їх усіх на крилах Слава.

      То здійміть же білий меч,

      хай в бою червоним стане,

      як і орденський ваш хрест!

      Як я можу називати

      вас магістром Калатрави,

      поки меч ваш володарний

      буде білим, не багряним?

      Хай шарлатом висяває

      хрест на грудях, меч при боці,

      ви ж, Хіроне, мужем станьте

      і