Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1. Мигель де Сервантес Сааведра
Читать онлайн книгу.
зокрема про те, як Цірцея (Кіркея) привела звичайну кобилу до вогненних коней свого батька Сонця (в результаті чого, як відомо з міфу, виникла порода коней, у яких з ніздрів вилітало полум’я).
23
Римський політичний діяч і полководець Гай Юлій Цезар, який 58–50 рр. до н. е. був намісником римської провінції Ґаллія (Ґаллією до ХVІІ ст. включно називали землі, які входять до складу сучасних Франції, Люксембурґу, Бельгії, Нідерландів і Швейцарії), у своїх «Записках про ґалльську війну» відтворює події часів намісництва, але про себе пише в третій особі. Плутарх (46 – 120 чи 125) – давньогрецький історіограф, автор знаменитих «Порівняльних життєписів», вважається творцем жанру біографії.
24
Леон Іудей – Абрабанель Ієгуда (1470? – 1521?) – іспано-єврейський релігійний письменник, його трактат «Бесіди про кохання» написаний італійською.
25
Фонсека – Крістобаль де Фонсека (1550? – 1621) – чернець авґустинського ордену, автор двотомної праці теологічного характеру «Трактат про любов до Бога».
26
Джура – зброєносець.
27
Прощай, будь здоров (лат.).
28
Урганда – чарівниця з роману «Амадіс Гальський», яка захищає головного героя; за те, що часто змінювала вигляд, прозвана баламуткою.
29
Альваро де Луна (1388 чи 1390–1453) – фактичний правитель при Хуані ІІ, королі Кастилії й Леона, але на вимогу дружини короля Ізабели Португальської був позбавлений волі, а потім страчений. Ганнібал (247–183 рр. до н.е.) – видатний карфагенський полководець, який здобув багато перемог, але був змушений покінчити з життям, випивши отруту з персня, який завжди носив із собою. Французький король Франціск І у битві при Павії (1525) під час італійських воєн (1494–1559) потрапив у полон до іспанців, де провів рік, і був змушений відмовитись від завоювань в Італії.
30
Мурин (негр) Хуан Латино, вихований в домі іспанського гранда, отримав кафедру граматики в Ґранадському університеті.
31
Амадіс Гальський – ідеальний рицар, головний герой одного з найпопулярніших і кращих рицарських романів «золотого віку». Цей роман, ймовірно, був створений у ХІV ст. невідомим автором, знаменитим став завдяки обробці його перших трьох книг Ґарсія Родріґесом де Монтальво (бл. 1450–1504) й доданої ним оригінальної четвертої, вперше виданий з назвою «Доброчесний рицар Амадіс Гальський» приблизно 1495 р. Мав величезний успіх на європейському рівні, і Монтальво додав п’яту книгу про Еспладіана, сина Амадіса Гальського (див. прим. до розд. VІ). Згодом роман був продовжений іншими письменниками.
32
Амадіс Гальський сховався від світу на острові Бідна Скеля, «проводячи свої дні в сльозах і постійних душевних муках» після того, як Оріана несправедливо приревнувала його до Бріолани, якій він допоміг повернути острів. Дон Кіхот намагається копіювати безумства, викликані любовною тугою свого улюбленого героя в розділах ХХV і ХХVІ першої частини роману.
33
Сонце (Феб