Друга фундація. Айзек Азімов
Читать онлайн книгу.
відбувається?
– Зрада! Як я вже сказав. А з мого боку – усунення проблеми.
– Ти маєш якісь докази? Якісь факти, припущення, фантазії? Ти з глузду з’їхав?
– Ні. А ти? Думаєш, Мул просто так відправляє шмаркачів із безглуздими й необачними місіями? Мені вже тоді це здалося дивним. Але я згаяв час, бо сумнівався. Чому він відправив тебе? Бо ти постійно скалишся і вдягаєшся у модні ганчірки? Чи тому, що тобі двадцять вісім?
– Мабуть, тому, що мені можна довіряти. Чи логічні причини тебе не цікавлять?
– А, можливо, тому, що тобі не можна довіряти. Що, як виявляється, цілком логічно.
– Ми що тут змагаємось у парадоксах? Чи це якась словесна гра – хто скаже найменше, використавши найбільше слів?
Бластер наблизився, а разом із ним і Прітчер. Він зупинився перед юнаком.
– Встати!
Ченніс неспішно підвівся, і м’язи його живота навіть не напружилися, коли дуло бластера вперлося в нього.
Прітчер сказав:
– Мул хотів знайти Другу Фундацію. Це не вдалося ні йому, ні мені, а оскільки цю таємницю не зміг розгадати жоден із нас, значить, вона добре захована. Тому залишалася ще одна спірна можливість – знайти шукача, який заздалегідь знав, де схованка.
– І це я?
– Мабуть, так. Тоді я ще, звичайно, цього не розумів, але мій розум, хоч він і сповільнений, усе ще працює у правильному напрямку. Як легко ми знайшли «край зірок»! З якою дивовижною точністю ти визначив правильне спрямування лінзи серед нескінченної кількості варіантів! А зробивши це, ми знову ж таки вибираємо правильну точку для спостереження! Ти невиправний дурень! Невже ти настільки мене недооцінював, що навіть не замислився над тим, чи проковтну я таку комбінацію неможливих випадковостей?
– Хочеш сказати, що мені надто щастило?
– Аж занадто, ніж годилося б будь-якому вірнопідданому.
– Може, це тому, що в тебе занадто куці уявлення про везіння?
Прітчер знову тицьнув у нього бластером, хоча на його обличчі, що опинилося навпроти Ченніса, лише холодний блиск очей видавав дедалі більший гнів.
– Це тому, що тебе найняла Друга Фундація.
– Найняла? – В голосі Ченніса прозвучало безмежне презирство. – Доведи.
– Або ти перебуваєш під психічним впливом.
– Без відома Мула? Це смішно.
– Із відома Мула. Саме так, мій юний телепню. Із відома Мула. Чи гадаєш, що тобі дали би просто так погратися з кораблем? Ти привів нас до Другої Фундації, як і планувалося.
– Я намагаюся знайти хоч якесь раціональне зерно у цих безкінечних словах. Можна тебе спитати: чому я мав усе це робити? Якби я був зрадником, то навіщо мені вести вас до Другої Фундації? Чому б мені просто не погасати Галактикою, весело стрибаючи туди-сюди, і знайти не більше, ніж знайшов ти під час усіх своїх експедицій?
– Заради корабля. Цілком очевидно, що жителям Другої Фундації потрібна для самооборони ядерна зброя.
– Вигадай щось розумніше. Один корабель нічим їм не допоможе, і якщо вони вважають, що завдяки йому вивчать усю ядерну фізику і наступного року збудують