Вбивство у «Східному експресі». Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
зараз. Не зараз. Коли все закінчиться. Коли все буде позаду, тоді…
Мсьє Пуаро непомітно повернувся. Він був вражений.
Він ледь упізнав розважливий діловий голос міс Дебенгем.
– Цікаво, – пробурмотів він сам до себе. Наступного дня він став міркувати, чи вони бува не посварилися. Вони майже не розмовляли одне з одним. Пуаро подумав, що дівчина начебто засмучена. Під її очима з’явилися темні кола.
Близько о пів на третю пополудні потяг зупинився. Голови повисовувалися з вікон. Кілька чоловіків зосередилися збоку колії і, нахилившись уперед, щось показували під вагоном-рестораном.
Пуаро висунувся з вікна і запитав провідника, що проходив повз. Чоловік відповів, Пуаро відсмикнув голову і, повертаючись, ледь не зіштовхнувся з Мері Дебенгем, яка стояла в нього за спиною.
– Що відбувається? – запитала вона французькою, ніби задихаючись. – Чому ми стоїмо?
– Нічого, мадемуазель. Щось спалахнуло під вагоном-рестораном. Нічого серйозного. Вогонь погасили. Тепер лагодять пошкодження. Запевняю вас, жодної небезпеки немає.
Вона зробила невеликий, різкий жест, начебто відмахнулась від самої думки про небезпеку, як від чогось зовсім неважливого.
– Так, так, я розумію. Але ж час!
– Час?
– Так, ми ж затримаємося.
– Можливо, – сказав Пуаро.
– Але ми не можемо дозволити собі затриматися! Цей потяг має прибути о 6.55, а ще потрібно перетнути Босфор, щоб устигнути на експрес «Симплон-Схід» о дев’ятій. Якщо ми на годину чи дві затримаємося, то не встигнемо на пором.
– Так, це можливо… – відзначив Пуаро.
Він дивився на неї з цікавістю. Рука, що трималась за віконну перекладину, злегка тремтіла, як і її вуста.
– Чи настільки це для вас важливо, мадемуазель? – запитав він.
– Так. Так, важливо. Я… Я мушу встигнути на той потяг.
Вона повернулась і пішла коридором, щоб приєднатися до полковника Арбатнота.
Її стривоженість була марною. Через десять хвилин потяг рушив далі. У Хайдарпаша він прибув із п’ятихвилинним запізненням, надолуживши час.
Босфор того дня був неспокійний, тому Пуаро не дуже добре переніс переправу. Він відділився від попутників і більше їх не бачив.
Прибувши до Галатського мосту, він попрямував до готелю «Токатліан».
Розділ другий
У готелі «Токатліан»
У «Токатліані» Еркюль Пуаро попросив номер з окремою ванною кімнатою. Тоді підійшов до портьє і запитав, чи немає для нього листів.
На нього чекали три листи і телеграма. Брови Пуаро злегка піднялися, коли він побачив телеграму. Він не очікував її.
Як завжди, акуратно і неквапливо він відкрив телеграму. На папері виділялися надруковані слова: «Події у справі Касснера розвиваються саме так, як ви й передбачили. Будь ласка, негайно повертайтеся».
– Voilà ce qui est embêtant[12], – роздратовано пробурмотів Пуаро. Він зиркнув на годинник. – Маю сьогодні виїхати, – пояснив він портьє. – О котрій годині вирушає експрес «Симплон-Схід»?
– О
А це вже дратує (