Терезка пригадувала ту ні на що не схожу весну. Ті осяяні атропіном зіниці, розширені від переповнюючої їх таємниці… Їх можна було стріти на кожному кроці, особливо в поглядах молоді. Перехожі сміливо дивилися одне одному у вічі. Не відводили поглядів, а вдивлялися глибше. Над містом відкрився отвір: наче у Бога, що спостерігав за нами, від здивування розширилася зіниця. Кожен, хто був уважним, глянув догори, у Teum Occuli, і зувидів Небуденне. Люди пізнали щось більше. «Архе міняє», – любили повторювати архемани. «Архе розсіює, архе збирає», – додавали вони.

      Практично кожен, хто закрапувався хоч би раз, виносив зі своїх видінь тверде переконання: краплі готують людству НОВУ ДОБУ. Не ЧЕРГОВУ добу, а НОВУ. Щось реально радикальне, кардинальне, нелінійно-перпендикулярне! Амфотерне! Ноосферне! Усе віщувало зсув небачених масштабів. Сила крапель була такою, що тільки той, хто не пробував їх, – тільки той хіба не вірив тому, що «архе» міняє світ.

      «Плазмою» зацікавилися львівські наркобарони. Найспритніші з них вирішують організувати картель. У найкоротші терміни картель набирає з вулиці торгашів краплями до очей і засилає тих у місця, де не ступала ще нога наркобариги. Картель діє нахабно і продумано: продає «плазму» в бібліотеках, музеях, театрах, картинних галереях тощо.

      Відразу ж з’являються й шукачі легкої наживи – люди в беретах та окулярах, котрі видають себе за представників львівського картелю. Періодично вони з’являються на мистецьких капищах і продають легковажним клієнтам звичайну дистильовану воду. Правда, незабаром місцеві мешканці повідомляють про вісім