Днина минає одна за одною, а вітер в дорогу

      Кличе, і Австер напнув паруси. Отож я звертаюсь

      До віщуна[72] й промовляю до нього такими словами:

      «Трої потомку, божий провіснику, що розумієш

      360 Фебову волю з триніжків і лаврів кларійських, із зірок,

      З голосу птиць, із їх лету швидкого, ану ж поясни нам, —

      Божа-бо воля мені указала цей шлях як щасливий,

      Знаками всі богове мені повеліли своїми

      Прямо в Італію їхать за щастям, у землі далекі.

      365 Гарпія тільки одна Келайна віщує велике

      Лихо нечуване, гнів проклятущий і голод поганий, —

      Що ж тут – питаю – почати, щоб лиха позбутись? Яким же

      Чином я зможу цей труд побороти?» Гелен у відвіті

      В жертву приносить волів, із обрядами згідно, і просить

      370 Божого миру, й здіймає вінець з голови пресвятої,

      Й взявши за руку мене, веде до твоїх же порогів,

      Фебе, збентеженим близькістю бога, – й як жрець провіщає

      З уст божественних до мене: «Послухай, сину богині,

      (Бо ж, очевидно, сили небесні ведуть тебе морем,

      375 Владар богів таку тобі жеребом витягнув долю

      І встановив цей порядок), лиш дещо тобі розкажу я

      З довгої дії, щоб ти почувавсь безпечніше, як будеш

      Їхать по водах гостинних, щоб в пристань авзонську заїхав.

      Більше Геленові знати заказують парки, й Юнона,

      380 Донька Сатурна, пророчити не дозволяє. Найперше

      Знай, що Італію ту, про яку ти гадаєш, що дуже

      Близько вона, і не знаючи, в пристань сусідню бажаєш

      В'їхати звідси, її відділяють далекі країни

      Й довге, далеке і непрохідне бездоріжжя. Ще доки

      385 В'їдеш, то прийдеться в водах Трінакрії вигнути весла,

      Суднами хвилі помірять авзонські, й озера підземні

      Бачити,