Оголошено вбивство. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
доводяться вам далекими родичами? А не племінником і племінницею?
– Ні. Щоправда, вони називають мене тіткою Леті, але насправді вони родичі мені дуже далекі. Їхня мати була моєю троюрідною сестрою.
– А вони завжди мешкали з вами?
– Ой, ні, вони тут живуть тільки два місяці. Вони жили на півдні Франції до війни. Патрік служив на флоті, а Джулія, якщо не помиляюся, працювала в якомусь міністерстві. Вона жила тоді в Ландудно. Коли війна закінчилася, їхня мати написала мені й запитала, чи не погоджуся я, щоб вони на певний час оселилися в мене, платячи за своє проживання. Джулія відбуває практику як фармацевт у Мілчестерській лікарні, а Патрік навчається на інженерному факультеті Мілчестерського унівеситету. До Мілчестера, як вам відомо, звідси лише п’ятдесят хвилин їхати автобусом, і я була дуже рада прийняти їх тут. Цей дім, правду кажучи, занадто великий для мене. Вони платять мені невеличку суму за проживання та харчування, і мені живеться з ними дуже добре. Я люблю мати когось молодого в домі, – додала вона з усмішкою.
– А крім того, тут ще живе місіс Геймс, чи не так?
– Так. Вона працює помічником садівника в «Даяс-Холі», там, де живе місіс Лукас. У котеджі там мешкають старий садівник та його дружина, і місіс Лукас запитала, чи не можу я їй надати притулок тут. Вона дуже мила жінка. Її чоловіка вбито в Італії, і вона має восьмирічного хлопця, який навчається у приватній школі і також живе в мене тут на вакаціях.
– А як у вас із домашньою прислугою?
– Тимчасовий садівник приходить до мене по вівторках і п’ятницях. Така собі місіс Гаґінз приходить сюди щоранку п’ять днів на тиждень, а на кухні мені допомагає чужоземна біженка з ім’ям, яке нелегко вимовити. Вам навряд чи вдасться поговорити нормально з Міці, боюся. У неї щось схоже на манію переслідування.
Кредок кивнув головою. Він тримав у пам’яті ще одну з неоціненних характеристик констебля Леґа. Назвавши Дору Баннер фразою «у неї не всі дома», а Летицію Блеклок – «жінка окей», він прикрасив послужний список Міці словом «брехуха».
Ніби прочитавши його думки, міс Блеклок сказала:
– Але ви не ставтеся з упередженням до бідолашної дівчини, тому що вона брехуха. Я щиро вірю, що, як і у випадку багатьох брехунів, у її брехні є чимало правди. Так, наприклад, якщо вона розповідала про себе все більші й більші жахіття, аж поки починала вірити, що будь-яка страшна історія з газетних сторінок відбувалася й особисто з нею або з її родиною, то вона пережила тяжкий шок і насправді, і принаймні одного з її близьких родичів було вбито в неї на очах. Я думаю, багато з цих переміщених осіб відчувають, – і мабуть, вони мають рацію, – що наші співчуття і симпатія залежать від жорстокостей, які їм довелося пережити, а тому вони перебільшують і вдаються до вигадок.
Вона додала:
– Правду кажучи, Міці – особа нестерпна. Вона всіх нас дратує і сердить, вона підозрілива й похмура, її почуття постійно хтось зачіпає, і вона почуває себе глибоко скривдженою. Але, попри все це, мені щиро шкода її. – Вона усміхнулася. – А крім того, якщо