Оголошено вбивство. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
були, що робили, – й у такий спосіб намагається з’ясувати, хто з них убивця. Атож, це дуже цікава гра – у тому випадку, коли «детектив» бодай трохи знає про те, що таке поліційна робота.
– Як, наприклад, ти, Арчі. Адже ти брав участь у розслідуванні всіх найцікавіших злочинів, що мали місце в нашій окрузі.
Полковник Істербрук поблажливо усміхнувся і хвацько крутнув вуса.
– Так, Лоро, – промовив він. – Я справді дещо їм підказав.
І він випростав плечі.
– Даремно міс Блеклок не попросила, щоб ти допоміг їй розплутати й цю справу.
Полковник пирхнув.
– Але ж у неї зараз живе той молодий жевжик. Племінником чи ким він там їй доводиться. Мабуть, то він її намовив. Це ж треба додуматися – опублікувати таке оголошення.
– Воно надруковане на шпальті хроніки приватних подій. Ми могли б його не помітити. Це запрошення, чи не так, Арчі?
– Вельми дивне запрошення, я вважаю. Якщо й справді в такий спосіб вони запрошують людей до себе, то на мене хай не розраховують.
– Не кажи такого, Арчі, – у голосі місіс Істербрук пролунали благальні нотки.
– Якщо мене запрошують, то надто пізно. Хіба вони не знають, що я можу бути зайнятий?
– Але ж ти не зайнятий, любий? – сказала місіс Істербрук, знизивши голос і в такий спосіб надавши йому переконливішого звучання. – І я вважаю, Арчі, ти повинен піти – хоч би для того, щоб допомогти бідолашній міс Блеклок виплутатися з халепи. Я переконана, вона сподівається на твою допомогу. Адже ти так багато знаєш про роботу поліції та поліційні процедури. Увесь її задум зазнає краху, якщо ти не прийдеш і не підкажеш їй, як досягти успіху. Адже сусідам треба допомагати!
Місіс Істербрук схилила набік голову, струснувши волоссям, що було відбілене пергідролем.
– Якщо ти й справді так думаєш, Лоро…
Полковник Істербрук знову крутнув свого сивого вуса з вельми поважним виглядом і поблажливо подивився на свою пухнасту маленьку жіночку. Місіс Істербрук була принаймні на тридцять років молодша за свого чоловіка.
– Якщо ти й справді так думаєш, Лоро, – повторив він, – то я піду.
– Гадаю, це твій обов’язок, Арчі, – врочистим голосом промовила місіс Істербрук.
ІV
«Чипінґ-Клеґорн Ґазет» принесли також до садиби «Боулдерс», де в трьох мальовничих, сполучених між собою котеджах жили міс Гінчкліф та міс Мерґатройд.
– Гінч!
– Чого тобі, Мерґатройд?
– Де ти?
– У курнику.
– Справді?
Обережно ступаючи по високій вологій траві, Емі Мерґатройд підійшла до своєї подруги. Ця остання, вдягнена у вельветові штани та військовий кітель, готувала курям корм, нахилившись над тазом, огорнутим не вельми смачною парою, і розтираючи долонями суміш зі звареного лушпиння картоплі та капустяних качанів.
Вона обернула по-чоловічому стрижену голову з обвітреним обличчям і подивилася на подругу.
Емі Мерґатройд, повненька жінка з приязним виразом обличчя, була у твідовій спідниці та в мішкуватому яскраво-синьому