Червоний горобець. Джейсон Метьюз
Читать онлайн книгу.
зона, де можна було відпочивати. Раніше вони обстріляли купку моджахедів на дорозі, спустилися зібрати трофеї і знайшли серед каміння гуркотливої річки дівчину.
Їй було років п’ятнадцять, темне волосся, мигдалеві очі, поношений та запилений одяг, звичайне брудне дівча, з тих, що постійно труться біля таборів. Кожен радянський військовий, який служив в Афганістані, чув історії про те, що афганські жінки робили з полоненими росіянами, тож про співчуття до дівчини можна було забути. Її прив’язали дротами за зап’ястки, а подвійна петля на шиї при пручанні могла легко її задушити. Маторін присів між її широко розставленими ногами, прив’язаними за коліна, і дивився, як вона бореться. Він простягнув руку, взяв її запилену ногу й погладив. Від доторку невірного дівчина кричала, волала, озиваючись до гір, до своїх товаришів-бійців, благаючи про порятунок.
Та не варто було так перейматись через те, що хтось торкнувся її ноги. Головне було ще попереду. В наступні п’ятнадцять хвилин Маторін обережно зрізав з неї одяг своїм коротким ножем і розгорнув її хіджаб. Вона лежала на спині в пилюці, під парашутом, що легенько тріпотів на вітрі. Солдат змочив її обличчя водою, обмивши, та у відповідь вона плюнула на нього, роздираючи тіло оковами. Маторін закинув руку за спину, діставши свого хайберського ножа завдовжки два фути, лезо, елегантно вигнуте на кінці, виблискувало сріблом від постійного точіння.
Розпластавшись за брилою, на сотню метрів вище, на горі, афганський підліток поклав свій АК-47 і виглянув з-за каменя. Йому було видно великий строкато-зелений гелікоптер, відомий йому як «шайтан-арба», нерухомі ротори звисали під власною вагою. Він бачив постаті людей під покривом. Крізь ревіння річки та вітру між камінням хлопець почув ще один звук із дна ущелини: пронизливе голосіння, крики дівчини, які все лунали й лунали. Хлопець прочитав молитву і втік. Він знав, що там внизу є хтось набагато страшніший за простих невірних росіян.
Маторін заробив того дня своє прізвисько, принаймні від тих солдатів, котрим під силу було лишитись і спостерігати, як він використовує ножа. «Хайбер» глянув на Домініку очима, що так нагадували яйця-пашот, забрав руку з її ноги і сказав: «Одягайся». На неї чекала зустріч із дядьком Ванею.
Карамелізувати курячу печінку, панчету і часник, після чого обезжирити сковорідку коньяком. Збити петрушку, каперси, цибулю-шалот, лимонну цедру, лимонний сік та оливкову олію до однорідної маси. Додати ще трохи оливкової олії. Подавати на тостах з лимоном.
5
Після вбивства Устинова дядько Ваня викликав Домініку в Ясенєво. Її провели до ліфту в штаб-квартирі СВР. У ліфті висіла емблема СВР із зіркою та земною кулею. Домініка досі відчувала мідний присмак у роті та не могла забути слизьку кров Устинова на своєму тілі. Протягом тижня вона боролася з жахливими спогадами, марно намагаючись заснути, долаючи бажання зняти шкіру зі своїх грудей та живота. Нічні кошмари зникли, але тепер їй було ніяково, вона впала