---

Скачать книгу

---

не дали – ресурс, говорят. У капиталистов с этим строго. Конгресс – деньги только на ПРО. Так что со столовой интересней и питательней получилось. Даже продолжение следует. Как-то он встретил двух генералов из той группы. Причем встретил не случайно, оные прибыли из Киев-града прямо в его полк, с проверкой боевых порядков и «прочее прилагается».

      – Здоровеньки були, пан Редька! Подиж ти, друже, вже[49] генерал! – высказались киевляне.

      – Так я ж, їм і був[50], – удивился генерал Редька. – Чи забули[51]?

      – Ой, забули, ой, забули, пан Редька! – сказали проверяющие. – Чого ж тоді не зустрічаєшь[52], як справжній[53] гетьман? Чого така не гарна[54] тарантайка зустріла[55] з літака[56]?

      – Так ото ж, – ответствовал провинившийся Редька. – Ото ж, отакі в нас тарантайки – «Уазы», ніяк ні «Хаммеры».

      – А згадуєшь, як воно було в Амєриці? – расплылись в улыбке проверяющий генерал номер «один». – Ото так! А яка кухарня[57]! А яка їдальня[58]! Тридцять п’ять перших блюд!

      – А як ти, друже, схопив лишку «Кока-колы», сгадуєшь? – подмигнул Редька.

      – Ото ж, тай не хочу й сгадувати. Ото ж, ніби[59] низя генералу узяти попити цю колу? Може я…

      – Дуже зацікавився[60] тамошнім віски, – дополнил Редька.

      – А то ти не цікавився, Микола? – обиделся генерал «один».

      – Тай и я ж цікавився, а як же, – признав командир полка. – А то ж, мені ж не треба[61] бігти з ранку[62] на зарядку, так?

      – О, – вспомнил генерал «два». – Ай справді[63], як вони усій базой з самого ранку бігуть! Ото да!

      – То да, – «пожурився»[64] генерал «один» разом с Редькой. – І солдати (то як треба[65]), і сержанти (то згоден[66]), і младші звання офіцерів (то хай[67]), та ще і старші офіцери, так ще й генерал! Жорстоко[68], дюже жорстоко.

      – Ото да! – «засумував»[69] генерал «два». – Та й пригодай[70], Микола, ще й жінкі[71] бігуть!

      – Ще й дітини, – «подрахував» Редька.

      – Ото ж так у той Америці.

      – Зате тридцять п’ять перших справ[72]! І це в солдатскої їдальні[73], ні в офіцерскої!

      – Так у офіцерскої, мабудь за гроши[74], панове, – «підкреслів»[75] Редька.

      – Ото ж так, за гроші, – «зовсім[76] засумував» генерал «один».

      – Ато ж вони і отримують забагато[77], – «доповів» генерал «два».

      – Ото ж, забагато.

      – А нас, товстих, та лєнячих узяти б в Америці у генерали? – «запитав» Редька.

      – Які там генерали, Микола! Нас і в капітани не узяли б.

      –

---

Скачать книгу