Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки. Збірник лекцій. Вадим Гребенніков
Читать онлайн книгу.
її інтересів або інтересів інших осіб.
Викладені положення Конституції та Кодексів України, в свою чергу, стали поштовхом до розробки всього пакета нормативно-правових актів, необхідних для ефективного забезпечення національної безпеки України в інформаційній та інших сферах її існування – зовнішньо- та внутрішньополітичній, державної безпеки, військовій та сфері безпеки державного кордону, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній та екологічній.
У січні 1997 року Верховна Рада України схвалила «Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» (далі – Концепція). Цей документ нормативно закріпив загальні положення та принципи забезпечення національної безпеки України, національні інтереси і загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпеки, систему її забезпечення та повноваження основних суб'єктів цієї системи.
У червні 2003 року був прийнятий закон України «Про основи національної безпеки України», згідно з яким Концепція втратила чинність та було нормативно закріплено компетенцію та функції усіх визначених законом суб'єктів забезпечення національної безпеки України в усіх сферах, зокрема в інформаційній.
Цей Закон відповідно до п.17 першої частини статті 92 Конституції України визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, зокрема в інформаційній сфері.
Згідно статті 3 Закону об'єктами національної безпеки є:
– людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;
– суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
– держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Згідно статті 4 Закону суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
– Президент України;
– Верховна Рада України;
– Кабінет Міністрів України;
– Рада національної безпеки і оборони України;
– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
– Національний банк України;
– суди загальної юрисдикції;
– прокуратура України;
– місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
– Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;
– громадяни України, об'єднання громадян.
Згідно статті 7 Закону загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері є:
– прояви обмеження свободи слова та доступу до публічної