Комплексні системи захисту інформації. Проектування, впровадження, супровід. Вадим Гребенніков
Читать онлайн книгу.
що призводять до відмови ІТС (окремих компонентів), руйнування апаратних, програмних, інформаційних ресурсів (обладнання, каналів зв’язку, видалення даних, програм тощо);
– ненавмисне пошкодження носіїв інформації;
– неправомірна зміна режимів роботи ІТС (окремих компонентів, обладнання, ПЗ тощо), ініціювання тестуючих або технологічних процесів, які здатні призвести до незворотних змін у системі (наприклад, форматування носіїв інформації);
– неумисне зараження ПЗ комп’ютерними вірусами;
– невиконання вимог до організаційних заходів захисту чинних в ІТС розпорядчих документів;
– помилки під час введення даних в систему, виведення даних за невірними адресами пристроїв, внутрішніх і зовнішніх абонентів тощо;
– будь-які дії, що можуть призвести до розголошення конфіденційних відомостей, атрибутів розмежування доступу, втрати атрибутів тощо;
– неправомірне впровадження та використання заборонених політикою безпеки ПЗ (наприклад, навчальні та ігрові програми, системне і прикладне забезпечення тощо);
– наслідки некомпетентного застосування засобів захисту тощо.
Навмисні загрози суб’єктивної природи – це дії порушника, спрямовані на проникнення в систему та одержання можливості НСД до її ресурсів або дезорганізацію роботи ІТС та виведення її з ладу.
До них відносяться:
– порушення фізичної цілісності ІТС (окремих компонентів, пристроїв, обладнання, носіїв інформації);
– порушення режимів функціонування (виведення з ладу) систем життєзабезпечення ІТС (електроживлення, заземлення, охоронної сигналізації, кондиціонування тощо.);
– порушення режимів функціонування ІТС (обладнання і ПЗ);
– впровадження та використання комп’ютерних вірусів, закладних (апаратних і програмних) і підслуховуючих пристроїв, інших засобів розвідки;
– використання (шантаж, підкуп тощо) з корисливою метою персоналу ІТС;
– крадіжки носіїв інформації, виробничих відходів (роздруків, записів, тощо);
– несанкціоноване копіювання носіїв інформації;
– читання залишкової інформації з оперативної пам’яті ЕОТ, зовнішніх накопичувачів;
– одержання атрибутів доступу з наступним їх використанням для маскування під зареєстрованого користувача;
– неправомірне підключення до каналів зв’язку, перехоплення даних, що передаються, аналіз трафіку тощо;
– впровадження та використання забороненого політикою безпеки ПЗ або несанкціоноване використання ПЗ, за допомогою якого можна одержати доступ до критичної інформації (наприклад, аналізаторів безпеки мереж);
– інші.
Перелік суттєвих загроз має бути максимально повним і деталізованим. Для кожної з загроз необхідно визначити її спрямованість, джерело, механізм реалізації та можливі наслідки.
По-перше, на порушення яких властивостей інформації або ІТС загроза спрямована:
– конфіденційності –