Європейська криптологія. Вадим Гребенников
Читать онлайн книгу.
що армія гугенотів, що утримувала місто, перебуваючи на грані загибелі. Французи, які до цього не підозрювали про розпачливе положення гугенотів, повернули лист разом з його розшифровкою. Тепер гугеноти знали, що їхній супротивник не відступить, і негайно здалися. Так перемога французів стала результатом дешифрування.
Могутність криптології сталася очевидною, тому Антуан Россиньоль і його син Бонавентур одержали високі посади при дворі. Видатна майстерність і накопичений досвід з розкриття шифрів дозволив Россиньолям зрозуміти, як створити більш стійкий шифр, і вони придумали так званий «Великий шифр». Він застосовувався для зашифровування найбільш таємних повідомлень короля, приховуючи деталі його планів, задумів і політичних інтриг. В одному з цих повідомлень згадувалася одна з найбільш загадкових особистостей у французькій історії, людина в залізній масці, але стійкість «Великого шифру» означала, що повідомлення залишиться нерозшифрованим і непрочитаним протягом двох сторіч.
«Великий шифр» виявився настільки надійним, що зумів протистояти зусиллям всіх криптоаналітиків тієї епохи, що намагалися вивідати французькі таємниці, і навіть наступних поколінь дешифрувальників. На жаль, після смерті батька й сина «Великий шифр» перестав застосовуватися, а його подробиці були швидко загублені, що означало, що зашифровані папери у французьких архівах більше не можна було прочитати.
Цей шифр французька армія буде використовувати більше 100 років. Відомо, що навіть Наполеон під час своїх походів використовував шифри, що були спрощеними варіантами шифру Россиньолів. Не менш відомим був і «шифр Рішельє» – при його використанні текст повідомлення розбивався на відрізки, букви яких переставлялися у визначеному порядку. Россиньолю належить також авторство відомої доктрини про те, що «стійкість військового шифру повинна забезпечити таємність повідомлення протягом терміну, необхідного для виконання наказу. Стійкість дипломатичного шифру повинна забезпечувати таємність протягом декількох десятків років».
Россиньолі надзвичайно плідно працювали в сфері криптоаналізу як при дворі Людовика XIII, так і у свиті Людовика XIV. Наприклад, захоплення фортеці Еден королівською армією було прискорено завдяки тому, що Россиньолі прочитали зашифроване прохання її захисників про допомогу, а після цього тим же шифром склали відповідь, у якому жителі міста сповіщалися про даремність їхніх надій. Вони ніколи нікому не розповідали про те, скільки інших міст мусили скласти зброю і скільки зрад розкрили серед вищої знаті. Через цю їхню таємничість деякі придворні стверджували, що насправді Россиньолі не розкрили жодного шифру і кардинал поширював чутки про їхні здібності з метою попередження потенційних змовників.
На смертному одрі Людовик XIII охарактеризував Антуана Россиньоля як людину, від якого залежало благополуччя його підданих. Не дивно, що через два роки, 18 лютого 1645 року, спадкоємець Рішельє кардинал