Щоденник наркомана. Алістер Кроулі
Читать онлайн книгу.
кокаїну на зворотний бік долоні, а потім з викликом подивилася у мій бік.
І відразу студія наповнилася відлунням її співу:
– О Ти! Оголена незайманко любові, захоплена у сіті диких троянд! Я обожнюю Тебе, Івей! Я обожнюю Тебе, І А О!
– Саме так, – радісно погодився цар Лам. – Ви ж мені пробачите, якщо я запитаю, чи добре ви знайомі з впливом, який робить кокаїн на людину.
Лу сердито подивилася на нього. А я вирішив бути з ним відвертим: обережно насипав чималу дозу на зворотний бік долоні і вдихнув усе одразу. Не встиг я завершити подих, як кокаїн уже подіяв. Я відчув себе повелителем над ким завгодно.
– Що ж, насправді, – презирливо сказав я, – сьогодні я вперше спробував його, і він рубає, як має бути.
Лам загадково посміхнувся:
– О, так, як там казав старий поет? Мілтон, здається?
«Демона посмішку встроми у мій мозок,
Змочи мою пристрасть у кокаїн і коньяк».
– Що за дурниці! – вигукнула Лу. – У часи Мілтона кокаїн ще не винайшли.
– То це Мілтон винуватий? – різко відповів цар Лам. Невідповідність і безладність його думки якось збивали з пантелику.
Він одвернувся від неї і подивився мені прямо в очі.
– Рубає, як має бути, сер Пітер, – сказав він, – що ж, так воно і є. Я теж, мабуть, прийму дозу, щоб не було ніяких непорозумінь.
Дія не розійшлася зі словами.
Мушу визнати, що цей чоловік почав мене інтригувати. Що за гру він затіяв?
– Я чув, що ви один з наших найкращих пілотів, сер Пітер, – продовжував він.
– Та літаю трохи, час від часу, – визнав я.
– Ну, аероплан – непоганий засіб для подорожей, але якщо ви не фахівець, є велика ймовірність завершити цю подорож досить невдало.
– Дуже вам дякую, – сказав я, вражений його тоном. – Але так сталося, що я вивчав ще й медицину.
– О, тоді все в порядку. Звичайно.
Він погодився з ввічливістю, яка чомусь зачепила мою самооцінку сильніше, ніж якби він відкрито піддав сумніву мою компетенцію.
– У такому разі, – вів далі він, – сподіваюся викликати у вас професійний інтерес у справі, яка, думаю, ви погодитеся, дещо наближена до нерозважливості. Моя маленька подруга приїхала сьогодні, чи скоріше це вже було вчора, заліплена морфієм під зав’язку. Результат її не влаштував, тож вона проковтнула на додаток ще й велику дозу Anhalonium Lewinii, не думаючи про фармацевтичну несумісність одного з другим. Мабуть, для того, щоб якось згаяти час, вона випила цілу пляшку Ґран Марньє Кордон Руж; і тепер, почуваючись трішки нездоровою, з якоїсь причини, яку було б дуже зухвало так просто розгадати, вона приводить у порядок свої справи, час від часу прикладаючись до цього вашого, що «рубає, як має бути».
Він одвернувся від мене й зосереджено подивився на дівчину. Мій погляд скерувався у тому ж напрямку. Я побачив, що її темно-синя шкіра жахливо зблідла, втратила свій здоровий відтінок і скоріше нагадувала сире м’ясо, що почало псуватися.
Я скочив на ноги, інстинктивно відчуваючи,