Манускрипт з вулиці Руської. Роман Іваничук
Читать онлайн книгу.
неба падав голуб просто на шпиль Домініканського костелу і коли тихо сів на хрест, вмістившись саме посередині сонячного круга, Блазій побачив, що в голуба золотоволоса дівоча голівка. Він охнув, і так йому стало добре на серці, бо збагнув, що Господь дозволив йому зріти не тільки чортів, що це благословенне для нього знамення: кому, крім нього, щастило бачити живого, не намальованого ангела?
Блазій підбіг, щоб поглянути на нього зблизька, ангел змахнув крильми і закружляв: може, сяде на шпиль Корняктової дзвіниці, тоді Антох видряпається наверх і проситиме в нього кращої для себе долі; ага – сяде… Як може сісти, коли тут духовні особи не в пошанівку? Ангел, зробивши коло, шугнув понад Руською і завернув до палацу архієпископа.
– Грішні ми… – прошепотів Блазій.
– Невелика біда, Антоху… – Блазій здригнувся: біля нього стояв Рогатинець, він вийшов з душного, пропахлого фарбами приміщення друкарні подихати свіжим повітрям. – Он катедрі папа дав право за мзду відпускати гріхи не тільки грішникам, а й душам у чистилищі.
– Ти мені, Юрію, такого не говори… – Антох улесливо посміхнувся, та вмить споважнів і повторив те, що колись сказав Мацькові Патерностеру: – Коли сам що задумав, то твоя справа, а я твердий православний… Ангела тільки-но бачив.
– А чорта – ні?
– Бачив колись і чорта…
– Слухай, Антоху, – Рогатинець поклав Блазієві руку на плече, – я ще раз кажу тобі: перестань пити. Ти ж знаєш, що записано в статуті. Вимажемо тебе зі списків.
Блазій від кривди аж почервонів.
– Та що це, в’язниця у тебе? Нічого не можна… Та хіба на тобі світ клином зійшовся?
– Ніхто не тримає, – відказав холодно Рогатинець. – Але той, хто залишається в братстві, мусить знати, для чого це робить і від яких утіх і вигод відмовлятися повинен. Твій світ, Антоху, замикається поволі в тобі самому – у твоїх жаданнях і прихотях…
Рогатинець говорив і пильно дивився в кінець провулку, бо побачив: з Руської на Зацерковну завернув священик – низький, набитий, з патерицею в руці, – і впізнав у ньому Балабана.
За єпископом ішли два крилошани.
Юрій подався Балабанові назустріч, зупинився перед ним і схилився, щоб прикластися до руки єпископа, але той, заклавши руки за спину, мовив:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.