.
Читать онлайн книгу.
ні?
– Тому що ти не відкинув ще свого минулого.
– Чому маю відкинути своє минуле? Не все в ньому було поганим.
– Минуле слід відкинути не тому, що воно погане, але тому, що воно мертве.
Пророцтво
– Я хочу стати вчителем Істини.
– Ти готовий, що з тебе глузуватимуть, від тебе відвертатимуться, а ти сам голодуватимеш, доки тобі не виповниться сорок п’ять?
– Так, готовий. Але скажи мені: що станеться після того, як досягну сорока п’яти років?
– Ти до всього цього призвичаїшся.
Покращання
Один юнак розтринькав все успадковане багатство. Як зазвичай буває у таких випадках, втративши останній шеляг, він втратив і всіх друзів.
Не знаючи, що робити далі, він звернувся до Майстра і запитав:
– Що зі мною буде далі? У мене немає грошей і немає друзів.
– Не хвилюйся, синку. Запам’ятай мої слова: з тобою знову все буде добре.
Проблиск надії засяяв у очах юнака:
– Я знову буду багатим?
– Ні. Ти звикнеш до злиднів і самотності.
Прагматизм
Учениця планувала свій весільний бенкет і заявила, що примусила свою родину піти проти усталених правил, щоби виказати шану бідним гостям. Тож на цьому бенкеті бідних гостей посадять в голові стола, а багатих – біля входу.
Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очікуючи побачити в його очах схвалення.
Той на хвилинку задумався, потім сказав:
– Це було б вкрай невдалим рішенням, моя люба. Таке весілля не принесе нікому радості. Твої родичі нервуватимуть, багаті гості образяться, а бідні гості залишаться голодними, бо ж, сидячі в голові стола, стидатимуться наїстися досхочу.
Невідання
Молодий учень являв такі здібності, що люди звідусіль шукали його порад і дивувалися його вченості.
Коли намісник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:
– Скажи мені, чи це правда, що отой юнак і дійсно знає так багато, як про нього кажуть?
– Кажучи по правді, – відповів Майстер з посмішкою, – хлопчина читає так багато, що я навіть не знаю, коли він знаходить час, щоби щось знати.
Міфи
Майстер подавав своє вчення в притчах та оповідках, які учні слухали с задоволенням, хоча іноді ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.
Але Майстер був непохитний. На всі їхні протести він зазвичай казав: «Вам ще належить зрозуміти, мої дорогі, що найкоротша відстань між людиною та Істиною – це притча».
А іншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповідкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копійчаної свічки; найглибшу істину відкривають за допомогою цікавої історії».
Щастя
Якось один учень Майстра прийшов до нього і став просити поради:
– Благаю, допоможи мені, а то я з глузду з’їду. Ми живемо в одній кімнаті: моя жінка, діти, рідня. Нерви у всіх не витримують, ми кричимо, лаємось. Наша кімната – це справжнє пекло.
– Обіцяєш зробити все, що скажу тобі? – подумавши, запитав