Одіссея. Гомер
Читать онлайн книгу.
що дав батько мені, коли йшла я ще заміж;
Сад він багатодеревний мені стереже, – тож негайно
Десь із Лаертом хай сяде і все хай розкаже докладно, —
Може, той серцем своїм придумає якось нагоду
740 З скаргою вийти до люду, мовляв, женихи замишляють
Підступом сина убити в нащадка богів Одіссея».
Лагідно мовить стара годувальниця їй, Евріклея:
«Доню кохана! Хочеш – безжальною вбий мене міддю,
Вижени з дому мене, – не втаю я від тебе ні слова.
745 Знала усе я тоді і всього принесла, що звелів він, —
Хліба й напоїв солодких. Та взяв він із мене велику
Клятву – про це не раніш дванадцяти днів розказати,
Як не спитаєш сама чи від інших про це не почуєш,
Щоб не псувала плачем ти прекрасної вроди своєї.
750 Краще умийся і, стан свій у чисте прибравши одіння,
Вийди у верхні покої з своїми служницями разом
І помолися Афіні там, Зевса могутнього доньці, —
Сина твойого від смерті здолає вона врятувати, —
Та не труди вже ти старця тружденного. Бо не гадаю,
755 Щоб у блаженних богів лиш ненависть була до нащадків
Аркесіада, хтось з них залишиться й власником буде
Високоверхого дому й далеких ланів плодоносних».
Мовила – й плач вгамувала, й від сліз їй утримала очі.
Вмилась вона і, стан свій у чисте прибравши одіння,
760 Вийшла у верхні покої з своїми служницями разом,
Всипала в кошик ячменю і стала молитись Афіні:
«Зглянься, незборена Зевса егідодержавного доню!
Як коли-небудь у домі своїм Одіссей велемудрий
Жирні палив тобі стегна биків чи овечок жертовних,
765 То спогадай про це нині й врятуй мого любого сина —
Від женихів захисти, що в підступах так знахабніли».
Мовила й заголосила. Та вчула молитви богиня.
Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях,
Хтось і таке говорив уже з тих юнаків знахабнілих:
770 «Дуже старанно готує свій шлюб багатьом нам жадана
Владарка й гадки не має, що синові вбивство готують».
Хтось говорив це й не знав, що й їм незабаром зготують.
Голос підвищив тоді Антіной і так до них мовив:
«От навіжені! Остерігайтеся високодумних
775 Слів, щоб туди усередину хтось не доніс би їх часом.
Мовчки вставаймо тепер і почнімо тихенько здійсняти
Замір, який нам усім сьогодні припав до вподоби».
Мовивши це, він обрав із них двадцять мужів найсміліших
І до швидкого повів корабля на узмор’я піщане.
780 Зсунули чорний вони корабель свій на воду глибоку,
Потім і щоглу, й вітрила на ньому як слід приладнали,
Стропками весла усі в кочетах закріпили рядами,
Все як належить, і білі вітрила вгорі розпустили;
Зброю також бойову служники принесли їм ретельні;
785 Свій корабель на котві закріпивши, на берег всі вийшли,
Сіли вечеряти й там аж до пізнього вечора ждали.
А Пенелопа розумна у верхніх