Вислови. Конфуцій
Читать онлайн книгу.
сказав:
– Хто не міняє ба5тьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батькíв.
Учитель сказав:
– Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.
Учитель сказав:
– Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.
Учитель сказав:
– У стриманої людини менше промахів.
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.
Учитель сказав:
– Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.
Цзию сказав:
– Наполегливий ти з правителем —
І ось уже тебе зганьбили;
Наполегливий ти з друзями —
І дружби тієї уже нема.
Глава 5
Гуньє Чан
Учитель сказав про Гуньє Чана:
– Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.
І віддав йому за дружину свою дочку.
Учитель озвався про Нань Жуня:
– Їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.
І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.
Учитель озвався про Цзицзяна:
– О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?
Цзигун спитав:
– Яка я людина?
Учитель відповів:
– Ти мов посудина.
– Яка посудина?
– Коштовна жертовна посудина.
Хтось сказав:
– Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.
Учитель відповів:
– Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?
Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:
– Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.
Учитель сказав:
– Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
– От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
– Не знаю.
Але той став знову питати.
Учитель пояснив:
– Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.
– А Цю має людяність?
– Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.
– А Чі має людяність?
– Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.
Учитель спитав Цзигуна:
– Хто