Матусин оберіг. Светлана Талан
Читать онлайн книгу.
може, навіть спробує стати в чомусь схожою на неї, якщо навіть поведінка її не заслуговує похвали. Ти можеш або зблизитися з іншою подружкою, або зачекати, поки захоплення старшокласницею мине, або просто продовжувати спілкуватися зі своєю подружкою, як і раніше, і не перейматися тим, що вона більше часу проводить не з тобою. Домовились? Не перейматися!»
Олеся терпляче чекала, поки Ніна натусується зі старшими й прийде до неї.
У червні Тихон Павлович узяв відпустку, і дівчинка раділа з того, що зможе більше часу бути з ним, а не на самоті, але в перший же вечір батько зайшов до хати, і донька відчула, як від нього тхне перегаром. Раніше він міг випити, але то траплялося дуже рідко й то на свята. Вона питально подивилася на батька, той не витримав погляду, сів на стілець, почав роззуватися.
– Не дивись так на мене, Лесько, – язик у батька заплітався. – Мене ніхто, ніх… ніхто й ніколи не має права засуджувати… Якось так.
Олеся мовчки пішла до своєї кімнати. На столі в кухні холонула смажена картопля, але дівчинка до неї не доторкнулася того вечора. Не став вечеряти й батько. Олеся чула, як він гучно гепнувся на ліжко і вмить голосно захропів. Вона заглянула в кімнату – батько спав в одному черевику. Олеся зняла його й поставила біля дверей.
Уранці батько попросив Олесю сходити в магазин і купити кефіру. У черзі дівчинка чула, як пліткували жінки про її батька.
– Кажуть, що Тихон почав потихеньку випивати, – стишеним голосом сказала одна жіночка. – Та воно й зрозуміло: таке горе звалилося, а тут ще й дитина мала лишилася.
– Так про неї і дбав би, бо сирота ж! – заперечила їй інша. – Казали люди, що на роботі випиває.
– Так тож щоб донька не знала й не бачила!
– А якщо попруть із роботи? Де зароблятиме? Дитину потрібно чимось годувати й одягти.
– Шкода, якщо зіп’ється Тихон! – зітхнула жінка. – Гарний чоловік!
– Якщо гарний, то довго сам не буде. Знайдеться на вдівця якась жінка.
– І то так! Не вік же йому вдівцем бути!
Жінки перевели мову на інше, а Олеся купила кефір і майже побігла додому. Батько на кухні їв холодний борщ. Він поглянув на розчервонілу доньку і спитав, чи все в неї гаразд.
– Тату, ти п’єш горілку? – одразу спитала вона, гепнувши пакетом кефіру об стіл.
– Я? – чоловік поклав ложку на стіл, витер рушником губи. – Ти про вчорашнє? Та ні, Олесю, то я з хлопцями трохи відмітив відпустку.
– Ти не будеш більше пиячити?
– Ні, – винувато всміхнувся він, – не буду.
Почута в магазині розмова не давала спокою дівчинці. Вона не хотіла, щоб її батько став таким, як інші п’яниці. Олеся боялася їх і сторонилася чоловіків, які завжди голосно матюкалися і від яких смерділо. Дівчинка навіть уявити боялася, що таким може бути її любий батько. Звичайно, Олеся не хотіла, щоб у їхньому домі господарювала чужа жінка. Навіть одна думка про мачуху її лякала. Вона вирішила, що потрібно ще більше проявляти турботу про тата, і тоді він не буде