Дзеркало. Виктор Степанович Попович
Читать онлайн книгу.
в собі змушені все життя приховувати всі відчуття і бояться бути висміяними. Так от: мої очі голубі як озера і там можна втопитись. Влітку, коли дуже спекотно, я можу купати прямо в своїх очах. Вимога одна: за буйки не запливати. В очах в мене майже не зчитуються емоції й переживання. Я міг би виступати на прес-конференціях представником найгірших людей, компаній чи країн і мої очі не видадуть мене справжнього. Це ніби й добре, проте в житті я це компенсую своїм ротом – просто мені необхідно більше говорити ним, а не очима. Ну зате все дуже зрозуміло – менше непорозумінь, а то очі інколи такого можуть наговорити.
Зачіска в мене, просто купа волосся, яке поглядає направо. У волоссі я інколи ховаю свої пальці, інколи ховаю чиїсь пальці. Дуже люблю коли хтось легенько торкається волосся. В дитинстві так робила бабуся – мені здавалось вона там щось шукає, відчував себе маленькою мавпочкою на огляді у мавпи – мами. Зараз просто люблю пестощі голови і волосся. Я останнім часом сильно посивів, тому коли виходжу від барбера, сивого волосся майже не видно і я молодшаю відразу на кілька років.
Я знаю, що подобаюсь дівчатам, тому інколи фліртую з ними. Від флірту в голові замішується смачнючий коктейль задоволення: швидкість реакції, гра слів, битва очей, стримані подихи і підвищене серцебиття. Це дуже смачно. Правда флірт в моєму розумінні може бути зовсім не фліртом в її розумінні.
***
Коли вже вимкнули світло і запанувала тиша, очі звикали до ночі й готувались до солодких снів. Обнявши її, я дихав в її шию і думав, як з’явились такі відчуття, коли без цього аромату і цієї близькості не спиться. Я їй це не лише казав, я це їй писав, писав часто і залишав у всіх місцях, де вона могла б наткнутись на зізнання в коханні.
Я їй казав, що обожнюю її сміх:
– Твоя посмішка і сміх прекрасно дивні; такі, які заряджають і кажуть, що в житті стільки веселого і прекрасного. Все що треба – це бачити більше можливостей і треба висловлювати свої емоції. Посмішка твоя мене захопила так неочікувано. Я можу закрити очі й уявляти її, можу закрити вуха і чути твій сміх. Уяви собі, що заради посмішки на губах навколо жартують, згадують смішні історії, роблять хороші або погані справи, щоб почути сміх. Ти вмієш нагороджувати посмішкою навколишніх, легкими й невинними кутиками на губках, хитрим блиском в очах, наповненим радості голосним сміхом ти вмієш піднімати настрій навколишнім і тримати їх на такій позитивній ноті.. твій сміх, як музика з таких нот. Ти кохана саме з таким сміхом.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.