Інферно. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
що саме цей клієнт упродовж кількох останніх місяців страждав від психічного розладу, і, здавалося, це відео абсолютно невідпорно ці чутки підтверджувало.
Нолтон знав, що має два варіанти на вибір: або підготувати відео для завтрашнього оприлюднення, як і домовлено з клієнтом, або віднести його Начальнику нагору, щоб дізнатися його думку з цього приводу.
«Утім, я й так знаю, що він мені скаже, – подумав Нолтон. Бо ніколи не був свідком того, як Начальник вдавався до дій, котрі суперечили обіцянці, даній клієнту. – Він накаже мені оприлюднити це відео… скаже, щоб я не ставив зайвих запитань, і розлютиться на мене через те, що я прийшов до нього зі своїми сумнівами».
Нолтон знову зосередив увагу на відео, перемотав його до особливо бентежного місця – і перед ним знову з’явилася химерно освітлена печера, у якій плюскотала вода. На вологій стіні бовванів привид гуманоїда – високого чоловіка з довгим, як у птаха, дзьобом.
І потворний привид знову заговорив приглушеним голосом.
Тепер настала нова Темна доба.
Сторіччя тому Європа борсалася в глибинах власного убозтва й страждань: її населення – то була жалюгідна безладна юрма, що страждала від голоду й холоду, потонувши у власних гріхах і безпорадності. Воно нагадувало надміру зарослий ліс, задушений сухостоєм, ліс, що чекав на удар Божої блискавки, на іскру, яка нарешті запалить вогонь, який пронесеться просторами, знищить той сухостій і знову поверне сонячне світло здоровим кореням.
Вибракування – це природна процедура, до якої вдається Господь.
Спитайте в себе: «Що прийшло на зміну Чорній Смерті?»
Відповідь відома нам усім.
Ренесанс.
Відродження.
Так було завжди. За смертю йде народження нового життя.
Щоб потрапити до раю, людина має пройти крізь пекло.
Цього навчив нас Господь.
А ота срібноволоса неосвічена жінка має нахабство називати мене потворою. Невже вона й досі не зрозуміла математики майбутнього? Жахіть, які воно із собою принесе?
Я – Привид.
Я – ваш порятунок.
Тож я стою в цій печері, спрямувавши свій пильний погляд через лагуну, у якій не віддзеркалюються зорі. Тут, під водами затонулого палацу, тліє пекло.
Невдовзі воно вибухне полум’ям.
І коли це станеться, ніщо у світі не зможе його зупинити.
Розділ 11
Предмет, який Ленґдон тримав у руці, був навдивовижу важким як для свого невеликого розміру. Тоненький та гладенький полірований металевий циліндр мав приблизно п’ятнадцять сантиметрів завдовжки й був заокруглений з країв, мов мініатюрна торпеда.
– Не поспішай викинути цю штуку чи гепнути нею об підлогу. Краще поглянь на неї з іншого боку. – Сієнна роблено всміхнулася. – Ти ж казав, що ти – професор із символів!
Ленґдон знову зосередився на рурці й покрутив її в руках, аж поки йому на очі не виплив яскраво-червоний символ, зображений на її поверхні.
Його тіло вмить напружилося.
Ленґдон знав, що лише жменька значущих символів має здатність вселяти