На лезі клинка. Джо Аберкромби
Читать онлайн книгу.
сумно похитав головою.
– Ми всі глибоко вражені, але ось його зізнання, написане чорним по білому. – Він підніс складений аркуш із сумною міною. – Побоююсь, що корені корупції можуть тягнутись дуже глибоко. Кому не знати про це краще, як мені – людині, котрій, на жаль, доводиться полоти цей забур’янений сад?
– А й справді, справді, – пробурмотів Халлек, похмуро киваючи. – Низький вам за це уклін. І вам, інквізиторе.
– О, ні, що ви, – відказав Ґлокта скромно.
Всі троє подивилися одне на одного із вдаваною взаємоповагою.
Халлек відсунув крісло.
– Що ж, податки самі себе не зберуть. Мені пора повертатися до роботи.
– Гарних останніх днів на службі, – сказав Сульт. – Даю тобі слово, що король скоро пошле по тебе.
Халлек дозволив собі тонюсіньку усмішку, а тоді силувано кивнув і гордо рушив геть. Секретар вивів його з кабінету і зачинив за собою важкі двері.
Запала тиша. «Але чорта з два я її порушуватиму».
– Гадаю, тобі цікаво знати, що все це означає, правда, Ґлокто?
– Така думка спадала мені на ум, Ваше Преосвященство.
– Не сумніваюсь.
Сульт підвівся з крісла і, склавши руки в білих рукавичках за спиною, пройшов до вікна навпроти.
– Світ міняється, Ґлокто, світ міняється. Старий порядок відходить у минуле. Вірність, обов’язок, гордість, честь. Всі ці поняття вже давно не в моді. Що ж прийшло їм на заміну? – Він на мить зиркнув через плече і скривив губи. – Жадоба. Купці прибрали до рук владу у країні. Банкіри, крамарі, купці. Нікчемні людці з нікчемними думками та нікчемними амбіціями. Люди, які вірні лише собі, зобов’язані лише власним кишеням, які гордяться лише тим, що ошукують своїх конкурентів, які вимірюють свою честь лише срібняками.
«Ну, про твоє ставлення до купців можна більше не питати».
Сульт сердито глянув у вікно, а тоді повернувся назад.
– Нині складається враження, що будь-чий син може здобути освіту, відкрити свою справу і розбагатіти. Гільдії купців – мерсери, спайсери і тому подібне – постійно збільшують свої багатства і вплив. Зарозумілі вискочки-простолюдини диктують правила тим, хто за правом крові вищий за них. Товстими, жадібними пальцями вони перебирають струни влади. Споглядати це майже нестерпно. – Він здригнувся, міряючи кроками кімнату. – Я буду з вами чесний, інквізиторе. – Архілектор зробив широкий жест рукою, так ніби його чесність була безцінним подарунком. – Союз ще ніколи не здавався настільки сильним, ніколи не контролював стільки земель, але за фасадом ми слабкі. Ні для кого не секрет, що король уже геть неспроможний хоч щось ухвалювати. Кронпринц Ладісла – блазень, оточений підлабузниками і бовдурами, якого хвилюють лише азартні ігри та ганчір’я. Принц Рейнолт значно краще годиться на роль державця, але він молодший із братів. Закрита Рада, яка повинна керувати цим дірявим кораблем, напхом напхана шахраями й інтриганами. Одні, можливо, вірні, інші – точно ні, і при цьому кожен намагається перетягнути короля на свій бік.
«Як сумно, бо ж очевидно, що всі вони мали би тягнути його на твій бік?»
– Тим