.
Читать онлайн книгу.
або ніколи в них не зізнавався.
Той клоун, розповідав Хагарті, був схожим на щось середнє між Роналдом МакДоналдом і отим старим телевізійним клоуном Бозо – чи то так йому спершу здалося. То ті дикі пучки рудого волосся призвели йому на думку таке порівняння. Але пізніші міркування змусили його думати, що цей клоун не був схожим на жодного з тих двох. Усмішка була намальована на білій мармизі не помаранчевим, а червоним, а очі сяяли якимсь химерним сріблом. Контактні лінзи, либонь… але в глибині душі він думав тоді й продовжував так думати далі, що, можливо, срібний був справжнім кольором тих очей. На ньому був бахматий костюм з великими помаранчевими ґудзями-помпонами; на руках він мав рукавички, немов з якогось мультфільму.
– Якщо тобі потрібна допомога, Доне, – сказав клоун, – вибери собі кульку.
І запропонував зв’язку повітряних кульок, затиснуту в руці.
– Вони злинають, – сказав клоун. – Тут, унизу, всі ми злинаємо; дуже скоро й твій друг злине також.
12
– Цей клоун звертався до вас на ім’я, – промовив Джеф Рівз цілком безвиразним тоном. Він поглянув понад похиленою головою Хагарті на Гарольда Ґарденера й підморгнув, смикнувши донизу оком.
– Так, – підтвердив Хагарті, не підводячи голови. – Я розумію, на що це схоже.
13
– Отже, потім ви його перекинули, – промовив Бутільєр. – Вивалили геть.
– Не я! – сказав Анвін, підводячи голову. Він змахнув волосся собі з очей рукою і розпачливо подивився на полісменів. – Коли я побачив, що вони насправді збираються це зробити, я спробував відтягнути Стіва, бо зрозумів, що той парубок може розбитися. Там було футів з десять до води…
Там було двадцять три. Один із патрульних шефа Редімахера вже поміряв відстань45.
– Але він був наче сказився. Вони обидва волали «Вивалимо геть! Вивалимо геть!» і підхопили його. Рукатий під пахви, а Стів за сідницю штанів, і… і…
14
Побачивши, що вони роблять, Хагарті знову кинувся до них з криками: «Ні! Ні! Ні!» на всю силу легень.
Кріс Анвін відштовхнув його назад, і Хагарті мало не залишив зуби на асфальті.
– Ти хочеш теж туди полетіти? – запитав він. – Нумо, тікай, бейбі!
І тоді вони скинули Ейдріана Меллона з мосту в воду. Хагарті почув сплеск.
– Вшиваймося звідси, – сказав Стів Дубей. Він із Рукатим уже задкували до машини.
Кріс Анвін підійшов до парапету й зазирнув униз. Спершу він побачив Хагарті, котрий, ослизаючи, чіплявся за траву, спускаючись до води на захаращений сміттям берег. Потім він побачив клоуна. Однією рукою клоун витягав Ейдріана на протилежний берег, в іншій руці він тримав свої повітряні кульки. Клоун обернув голову й вищирився до Кріса. Кріс сказав, що побачив його сяючі сріблом очі й оскалені зуби – воно мало величезні зуби, сказав він.
– Як у лева в цирку, їй-бо, – сказав він. – Отакими вони насправді були величезними.
А
10 футів = 3 м; 23 фути = 7 м.