Американська трагедія. Книга 2. Теодор Драйзер
Читать онлайн книгу.
«Метиський» в східній частині озера, – звідти, як пояснив Бегот, вони зможуть на світанку виїхати в Олбені і далі навкружним шляхом у Шейрон.
Тимчасом Мейсон, забравши з собою всі речі Клайда, спішно подався на захід до Рибальської затоки і до Бухти Третьої милі; він тільки один раз спинився в дорозі, щоб провести першу ніч на якійсь фермі, і приїхав на місце пізно ввечері у вівторок. По дорозі він, як і мав намір, допитував Клайда, – головним чином у зв’язку з тим, що серед речей у таборі не знайшлося сірого костюма, – в ньому, показували свідки, Клайд був на Біг-Бітерні.
І Клайд, занепокоєний цим новим ускладненням, почав заперечувати, що на ньому був сірий костюм, запевняючи, нібито й тоді був у тому самому костюмі, який на ньому зараз.
– Але ж він був наскрізь мокрий?
– Так.
– Де ж вам його почистили і випрасували?
– У Шейроні.
– У Шейроні?
– Так, сер.
– Тамтешній кравець?
– Так, сер.
– Який кравець?
На жаль, Клайд не міг пригадати.
– Значить, від Біг-Бітерну до Шейрона ви йшли в зім’ятому і мокрому костюмі?
– Так, сер.
– І, звичайно, ніхто цього не помітив?
– Як я пам’ятаю, ні.
– Ах, як ви пам’ятаєте! Ну, гаразд, ми все це ще з’ясуємо.
І Мейсон прийшов до висновку, що Клайд, безперечно, вбив Роберту – і до того із заздалегідь обдуманим наміром – і що зрештою можна буде змусити його зізнатись, де він сховав костюм або де віддавав чистити.
Далі – є солом’яний капелюх, який знайшли на озері. Що він може сказати про нього? Заявивши, неначе вітер зірвав його капелюх, Клайд тим самим визнав, що на озері він був у капелюсі, хоч і не обов’язково в тому самому, який знайдено на воді. І тепер Мейсон у присутності свідків настійливо намагався встановити, що Клайдові належав знайдений капелюх і що існує другий, який Клайд носив пізніше.
– Ви казали, що вітер зірвав з вас солом’яний капелюх. Ну, і як, він залишився на воді? Ви тоді не пробували дістати його?
– Ні, сер.
– Треба гадати, у своєму хвилюванні не подумали про це?
– Так, сер.
– Однак на вас був інший солом’яний капелюх, коли ви йшли потім через ліс. Де ж ви його взяли?
І спантеличений Клайд, почуваючи, що потрапив у пастку, на хвилину замовк, злякано міркуючи, чи може бути доведено, що цей другий капелюх, який на ньому зараз, – той самий, в якому він ішов через ліс, і що перший, залишений на воді, було куплено в Утіці. Він вирішив збрехати.
– Але у мене не було другого солом’яного капелюха.
Не звертаючи уваги на ці слова, Мейсон простягнув руку, зняв з Клайда солом’яний капелюх і почав розглядати фабричну марку на підкладці – «Старк і К°, Лікург».
– У цього, я бачу, є підкладка. Куплено в Лікурзі, га?
– Так, сер.
– Коли?
– Ще у червні.
– Ви впевнені, що це не той капелюх, в якому ви йшли через ліс тієї