Іменем сонця. Юрій Сорока
Читать онлайн книгу.
Анджей Ґурський. Було смішно спостерігати, як поважний магнат з об’ємистим черевом пильно виконує настанову не натоптувати на місці злочину й кумедно перестрибує з ноги на ногу. Паливода вибив люльку об халяву чобота й заховав її у кишеню. Натомість видобув з-за пазухи жупана нотатник і олівець. Розгорнувши на чистій сторінці, заходився старанно замальовувати розташування тіла убитого, сліди ніг людини, яка притягла тіло, а також слід запряжених парою коней саней, на яких убитий і його убивці, судячи з усього, сюди прибули.
– Це вже занадто, клянуся усіма святими! – застогнав каштелян, роздивляючись труп.
Семен знизав плечами й продовжив замальовувати місце злочину. Нарешті закінчив, заховав нотатник і відповів:
– Коли здається, що вже занадто, ваша ясновельможносте, завжди залишається можливість чогось гіршого. Життя недосконале. Залишається зрозуміти, для чого він їх патрає. Я так розумію, тіла убитих у Сатанові теж мають на собі подібні розрізи?
– Єзус Марія, так! Їх убили точнісінько так, як цього бідолаху!
– Чомусь так і думав, – задумливо сказав Паливода.
Ґурський засопів. Перше приголомшення від знахідки на шляху пройшло, залишаючи місце гніву вельможного.
– Але що за наволоч насмілюється чинити це все у моїх володіннях! – розходився каштелян. – Клянуся усіма святими, я посаджу мерзотників на палю. І вони сидітимуть там, доки не розваляться на шматки. І навіть це буде милосердним кроком по відношенню до них! Я примушу їхніх дітей та онуків нести покарання за злочини батьків!
Семен присів навпочіпки біля убитого.
– Не буду сперечатися з приводу милосердя і відповідальності нащадків, пане каштеляне, – сказав задумливо. – Але спочатку їх потрібно упіймати. І саме цим нам з вами доведеться зайнятись.
– Чортівня! – не міг угамуватись каштелян. – Триклята чортівня!
Семен продовжив огляд. Судячи з усього, перед ним знаходився не шляхтич і не купець. Вкрите зморшками обличчя людини, що розміняла шостий десяток. Неохайна борода і зачіска, пошите з простого полотна спіднє. Паливода, оглянувши труп, обережно взяв його за плече і перевернув на груди. Окрім трьох вогнепальних ран на потилиці, з цього боку жодних ушкоджень на тілі не було. Він підвівся і повернувся до каштеляна.
– Пане Анджей, куди ви зазвичай доставляєте тіло у подібних випадках?
Ґурський знизав плечами.
– Відомо куди, у фортецю.
– І що з ним відбувається далі?
– Після огляду лікарем, слідства і усіх необхідних процедур віддаємо родичам, якщо такі знаходяться. В іншому випадку їх погребають коштом магістрату.
Семен відступив від трупа, зачерпнув пригоршню снігу й почав розтирати ним руки.
– Дуже добре, – сказав він. – Я прохав би вас дати наказ лікарю, який оглядатиме убитого, щоб він підтримував зв’язок зі мною.
– Неодмінно, – погодився каштелян. – Зараз він у Сатанові, очікує на нас із вами. Там про все й домовимось.
Залишивши на місці