Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология
Читать онлайн книгу.
своєї:
– Дай ми квасу пити. – Вона ж, наповнивши чашу, дала йому, а він, випивши, рік їй: – Жоно, чи є ще? Дай ми.
Випивши три чаші, він відчув утому і ліг спочити, захмелівши. А вона ж почала ласкавими словесами мовити йому:
– Пане мій, повідж ми, де ти ходиш?
Але він не повідав їй нічого. Тоді вона за дияволовим поученням почала ласкатися коло нього лестивими словами. І врешті він рік їй:
– Слухай же, жоно! Послав Бог ангела свого до мене і той рік ми: хоче Бог потоп на землю пустити, і повелів мені учинити ковчег і ввійти в нього мені з тобою, і синам моїм, і жонам їх. І це ось роблю його вже сім років.
І це сказавши, пішов на гору і, вийшовши, побачив ковчег знищений, яко прах. І тоді роздер ризу свою, глаголячи:
– Горе мені!
І посипавши голову перстію, плакав Ной сорок днів. І явився йому ангел Господній, глаголячи:
– А чи я ти не казав? Пощо ісповідав жоні своїй діло своє? Через те розсипав Бог зданія твої. Але мені Господь передав гріхи твої. Тому почни робити вдруге. – І показав йому дерево, що не гниє, – клехтіон, і рік йому: – Із сього дерева створюй ковчег.
Ной же вбрався у власяницю і не торкаючись до жони своєї, голови своєї не чешучи, аж на тридцяте літо звершив ковчег, що мав у довжину триста ліктів, у ширину – п’ятдесят, а у висоту – тридцять. Потім зійшов з гори, велячи людям каятися, однак вони не послухали словес його. І рік ангел Ноєві:
– Увійди в ковчег, і жона твоя, і синове твої, і жони синів твоїх і поклич із собою від усього живого всякої тварі по парі: і від чотириногих, і від гада, і птиць.
Ной же покликав усіма мовами всякої тварі:
– Підіть від всього живого по парі в ковчег, із пустині, і з воздуха!
Диявол же, не хотячи добра чоловіку, але увесь хотячи рід людський погубити, доторкнувся до жони Ноєвої і рік їй:
– Не заходь без мого слова у ковчег! Тільки коли тобі рече муж тако: «Ходи, окаянниче дияволе!», тоді увійди в ковчег.
Коли ж пішло все живе у ковчег до Ноя, тоді повелів Бог іти дощу з неба та не краплями, а проливному. І в морі повелів тридцятьом китам відійти від місць своїх, на яких вони раніше лежали, затуляючи тридцять вікон морських. І пішла вода всіма вікнами морськими на землю, і була туга велика і плач серед людей, і перетворилося веселіє їх в риданіє. І так без милосердя пожерла вода всіх, що були на землі. І пішла вода на гори високі. А жона Ноєва тоді не пішла в ковчег за дияволовим наученням. Ной почав її кликати:
– Ходи в ковчег! – Але вона не йшла, а чекала слова, яке прорече біс. Ной же кричав: – Ходи, окаяннице, ходи, спокуснице окаянная! – Але вона, стоячи, чекала. Тоді ж Ной рік: – Ходи, дияволе, в ковчег.
І тоді вона пішла у ковчег, а диявол з нею у пазусі увійшов так само в ковчег.
…І йшов дощ з небес сорок днів, і була вода над Аравійськими горами п’ятнадцять сажнів. І хотів диявол потопити увесь рід, перетворився мишею і почав гризти дно ковчега. Ной же помолився Богу, і чхнув лютий звір, і вискочив з ніздрів його кіт і кішка. Вискочивши, удавили тую мишу, і не збулася дияволова