В’язні зеленої дачі. Володимир Лис
Читать онлайн книгу.
не піднявши її, відчула, яка та тяжка. Тут Таїса помітила – Інга пильно дивиться на неї; і здивувалася, що вони лежать поряд, на постелі, під одною ковдрою, а світло – нічник – насправді ледь підсвічує їх збоку.
– Я заснула? – ніяково спитала вона. – Ти… Ти перенесла мене на ліжко?
– І ще могла спати, – прошептала Інга. – Ще тільки пів на сьому. Ти спала лише годину.
– Але ж мені на восьму в поліклініку на прийом, – сказала Таїса. – Мені ж переодягтись треба. Як же я доберуся додому? Господи, що я кажу… Мені ж немає куди йти…
– А тобі й не треба нікуди йти, – сказала Інга й погладила гостю по голові, поцілувала в скроню.
– Аж полегшало, – всміхнулась Таїса й пояснила: – Голова розколюється.
– Зараз я тебе вилікую, – запевнила Інга і взялася масажувати Таїсі голову.
Біль потроху ніби почав відступати. Інга ще раз поцілувала одну, потім другу Таїсину скроню. Відтак швидко метнулася на кухню, прошептавши перед тим: «Ти лежи». Принесла щось у невеличкій пляшечці й узялася втирати у скроні, у надбрів’я, потилицю.
– Ліпше? – спитала турботливо.
– Спасибі, люба, – сказала вдячно Таїса.
– Нема за що. Саму себе не раз доводилося виручати. А ще ось це закордонне диво вам допомогло. Чоловік моєї сусідки аж з Індонезії привіз.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.