Ви дали світові незрівнянну працю. Ваша книга характерна тою довершеною переконаністю, що свідчить про глибоку оригінальність. Як же інакше ми з жінкою змогли б осягти найпалкіше прагнення в нашому житті? Праглося, щоб якогось дня до нас прийшов хтось ззовні й цілковито заволодів нашими серцями та душами! Кожен із нас прочитав Вашу книгу двічі – спершу за дня мовчки, а тоді ввечері вголос. Ми мало не б’ємося за єдиний її примірник і шкодуємо, що обіцяний другий ще не надійшов.

      Та Ви ж недужий! Невже у Вас ще й опустилися руки? Якщо це так, то як радо я зробив би щось, аби тільки розвіяти Вашу пригніченість! З чого мені розпочати? Я не можу нічого іншого вдіяти, крім як розсипати Вам щиру похвалу.

      Прийміть моє послання принаймні по-дружньому, навіть якщо воно й не задовольнить Вас.

      З найкращими побажаннями, Ваш Ріхард Ваґнер

      Ріхард Ваґнер! Броєра це вразило – попри всю його віденську світськість, попри всі знайомства запанібрата з великими сучасниками. Лист, і то який, написаний рукою маестро! Однак доктор швидко опанувався.

      – Дуже цікаво, моя люба фройляйн. А тепер скажіть, будь ласка, що саме я міг би для вас зробити.

      Знову нахилившись, Лу Саломе легко поклала свою обтиснену рукавичкою руку на Броєрову.

      – Ніцше хворий, дуже хворий. Він потребує вашої допомоги.

      – У чому ж полягає ця хвороба? Які її симптоми?

      Розхвилювавшись від дотику жіночої долоні, Броєр був радий опинитись у своїй стихії.

      – Біль голови. Передусім нестерпний біль голови. І тривалі напади нудоти. І загроза сліпоти – поступово погіршується зір. І клопіт зі шлунком – буває, хворий кілька днів не може їсти. І безсоння – ніякі