Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже
Читать онлайн книгу.
вбивства, ані щодо самої жертви.
– А її дитинство?
– Власне, чекаємо на документи з Управління соціальної допомоги дітям, але ти їх знаєш…
Він подумав: якби його самого коли-небудь убили, що б тоді нарили про його минуле? Корсо теж перебував у дитинстві під опікою держави, мав реєстраційний номер 6065. Прізвище, що звучало на італійський лад, він отримав тому, що народився в Ніцці, за кілька кілометрів від кордону.
Що б відкопали копи, якби дісталися до його дитячих та молодих років? Найменування притулків, імена названих батьків, але напевно нічого про таємний безлад, який виліпив з нього особистість, про темні провалля, що обернули його на людину-загадку з купою несподіванок і суперечностей. Так він собі міркував і знову почав сподіватися. Софі Серейс, певно, теж мала свої таємниці…
Борнек підвівся й став біля вікна, тримаючи руки в кишенях.
– Мене відсторонили…
– Не кажи так.
– Саме так. Відсторонили, але це все одно, як добре подрочити. Відчуваєш приниження, але насамкінець надходить полегшення.
Слова на довершення розмови.
Корсо встав і спробував пожартувати:
– Ми виконаємо роботу, однак навряд чи знайдемо щось нове. Але треба ж якось угамувати ЗМІ та публіку.
– Еге ж, – промовив Борнек і став обличчям до співрозмовника. – Корсо, хіба я тебе не знаю? Ти впевнений, що зможеш упоратися краще від нас. Гаразд, бажаю успіху. А я собі їду у відпустку.
Корсо попрямував до кабінету. Проходячи повз Нарковідділ, почув, що там аж гай шумів: обговорювалася вчорашня перестрілка. Він прискорив крок, щоб не натрапити на копа з їхньої бригади.
– Коменданте Корсо?
Він обернувся й зіштовхнувся віч-на-віч із журналістом, імені якого навіть не пам’ятав, – той завжди вештався коридорами Судової поліції. Корсо не ставився вороже до газетних писак – вони багато патякали, але не більше, ніж міг сказати адвокат чи суддя. На відміну від своїх колег, він не вважав їх стерв’ятниками. Радше копи були яструбами, бо самі живилися чужою кров’ю.
Чоловік наближався до нього з простягнутою рукою. Корсо не відповів на вітання – він ненавидів рукостискання.
– Ви не могли б мені сказати кілька слів про операцію, яка відбулася цієї ночі на дільниці Пабло Пікассо?
– Я не працюю в Нарковідділі вже цілих п’ять років.
Він пригадав собі, як звати чолов’ягу: Трепані або ж Тріварі. Йому доводилося раз чи два відповідати на питання кумедного хлопця. Банькаті очі, маленький ротик – викапаний Скажений Кролик[17].
– Але є один повішений, троє вбитих і троє потерпілих від кульового поранення – не схоже на паризьке передмістя, більше на Хуарес або Медельїн[18].
– Можете запитати про це в моїх колег.
– Просто пригадав собі, що ви там зростали.
Часом журналістам удається довідатися про те, чого не знає навіть сама ГІПН[19].
– На вашу думку, яке майбутнє очікує квартал?
– Я
Герой відеоігор, створених французькою компанією «Юнісофт».
Сьюдад-Хуарес – мексиканське місто на кордоні зі США з високим рівнем злочинності. Медельїн – друге за розміром місто Колумбії, її промислова столиця. Колись прославилося ґанґстерськими війнами.
IGPN (