Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже
Читать онлайн книгу.
сказав він, коротко поглянувши на Корсо, – знову прилетіли.
Корсо помітив, що він стояв босоніж на кокосовому килимі, який, либонь, правив за татамі на підлозі.
– Здається, ти не надто здивований.
– Останнім часом копи занадилися до мене – аж гай шумить.
Корсо спромігся на посмішку.
– Завітав, бо маю кілька питань до тебе.
Без жодного попередження Камінські став у позу дзенкутсу дачі: попереду нога зігнута, позаду – витягнута, кулаки – стиснуті й готові до бою.
– Взяли мене під варту, та все вам замало?
Борнек без вагань затримав Камінські з огляду на його попередні подвиги. І знову схибив. Комісар був змушений відпустити пройдисвіта за кілька годин: у нього виявилося алібі.
Камінські різко обернувся в бік помічника директора й угатив йому маваші ґері («круговий удар ступні»), але за кілька міліметрів притримав ногу. Технік, мабуть, уже призвичаївся до таких витівок і навіть не поворушився.
– Ви десять разів сюди приходили, – провадив далі господар закладу. – Опитували моїх танцівниць, викликали працівників, набридали клієнтам. Уже понад тиждень моє ім’я і сам клуб викачують у лайні. Погано це все для бізнесу.
– Не вигадуй. Після того, як Ніну вбили, у тебе аншлаг. Ніщо так не притягує клієнта, як запах крові.
Камінські простяг руки догори, ніби хотів подякувати небесам.
– Нарешті я довідався, чому так відбувається!
– Давай поговоримо серйозно… як справжні чоловіки.
Сутенер вибухнув сміхом.
– Гей, Корсо, про що ти? Ми з тобою до повій разом не бігали. Востаннє, якщо не помиляюся, ми бачилися в 2009 році, коли ти мене запроторив за ґрати.
Корсо навіть не озвався – звичні нікчемні піддражнювання.
– Я б хотів, аби ти мені описав Ніну… як людину, близьку особу. Адже ти її добре знав, чи не так?
Камінські знову став у позицію дзенкутсу дачі.
– Не більше, ніж будь-який бос свою підлеглу.
Корсо пригадав офіціантку з вивихнутою щелепою й танцівницю, яку знайшли без обличчя на вулиці Жана Мермоза.
– Ви не спали разом?
– Ніна ні з ким не спала.
– Чим вона жила?
Камінські крутнувся й поцілив йоко ґері («удар ногою збоку») в коліна ремонтника, що досі порпався з освітлювальною панеллю.
– Понад усе вона полюбляла плентатися голою по пляжах з білим пісочком.
Корсо вже читав у справі: Софі Серейс була натуристкою. Навіть трусів не було, щоб відокремити її особисте життя від життя артистки.
– Наркотики, алкоголь?
– Я погано говорю французькою? Ніна була чистою, як джерельна вода.
– Жодних приватних клієнтів?
Глибоко вдихнувши, сутенер перейшов до пози шіко дачі, обличчям уперед, ноги зігнуті, стопи під кутом 45 градусів, руки на колінах – так стоять борці сумо. У свої п’ятдесят років він був просто в олімпійській формі.
– Корсо,