Город мой… Сборник поэзии. Меир Ландау
Читать онлайн книгу.
не видел изрубленных плах.
Перестук под ночными вагонами
Гонит поезд во тьму вне времён.
Изувер с золотыми погонами
Был не мной, из «Нагана», сражён.
Гайдамацкая удаль проносится
Словно вихрь из ночи в ночах!
И по утру, кошмаром уносится
Не в моих растревоженных снах.
Ночь. Прожектор. Собаки срываются
Перелаем, на мрачных людей…
Не меня умертвить собираются…
Не моих малолетних детей…
Только мне, не в молении песенном,
Не в хасидских напевах в Песах
Слышны стоны прощанья Валенсии,
Запах крови изрубленных плах,
Будто я был повешен на площади…
И посажен в холодный вагон…
И прошли гайдамацкие лошади
Вслед за мной, из тех давних времён.
Это я взял копьё под Валенсией.
Это я был был расстрелян в ярах.
Это я умирал вместе с песнями
И молитвой, на вечных устах…
БЕЗДНА
Вне времени круговорот
И вне событий повсеместных.
То что захочет – то берёт
Во веки бездна…
Спешу хоть крохи подобрать,
Но никогда не успеваю.
Спешит и рубище забрать.
Бывает…
Стоять на страже не хочу,
Хоть стой, не стой, а промахнёшься.
А ей и горе по плечу.
Ты не вернёшься…
Лечу никак, и в никуда,
Давно уж потеряв рассудок.
Полёт над безной не беда,
Забудут…
Без времени круговорот
И без событий повсеместных.
Хоть и не хочет, но берёт
С собою, бездна…
ПРОЩАВАННЯ
У степах ізберу я духмяних чорнобильків зілля
Й полечу кольоровим дощем з веселкових мостів.
Аж туди, де збирається соняшне п`янеє хмілля,
Аж туди, де ранкова зоря понад світом стає.
І не спинить тепер мене жодна у світі могила,
Жоден кат, жоден нелюдь вже світла мого не уб`є.
Бо я світлом ранковим родився, зорею ранковою згинув,
Щоб ранковою зіркою знову світ бачив мене.
Моя пісня пролине як завжди, мій друже, як завжди,
Трілль чарівна проникне у світ й подарує буття.
Тільки будьте тепер, мої друзі, як мога обачніш,
Не згубити тепер щоб мене на віки забуття.
Чарівною веселкою з ранку постану над світом,
І ранковою зіркою стану над світлом зорі.
Моя пісня, як завжди, постане в соловкиних співах,
І лелеки здіймуть мою душу в небесні краї.
ТАНОК
Рушає в помірках весни
Цей вічний тAнок сатани.
Знов грає кров, сміються дщері,
Відчинені в безодню двері.
Знов входить Лорд Левіатан,
Великої безодні пан.
Ся ламає священний бук
Крізь серця рокіт
Й духу стук.
І князь зірок, Святий Перун
Знов