Каїн і Авель. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
східцями, щось насвистуючи.
Владек затиснувся в кутку трюму, хоч вугілля продовжували засипати. Чорний пил був скрізь: у носі, роті, легенях та очах. З болісним зусиллям він намагався тамувати кашель через страх, що його почує хтось із екіпажу корабля. Коли ж усвідомив, що більше не зможе витримувати заповнене пилом повітря в трюмі і вирішив повернутися до Степана, щоб дочекатися іншої нагоди втечі, люк над ним опустився. Тепер хлопець нарешті відкашлявся.
За кілька хвилин він відчув, як щось укусило його за щиколотку. Кров у жилах заледеніла, коли підліток збагнув, що це могло бути. Йому вже доводилося мати справу із занадто великою кількістю паразитів у підземеллі. Хлопець жбурнув у монстра шматок вугілля і вцілив, але тут з’явився інший, потім іще й іще. Сміливіші кусали його за ноги. Здавалося, ніби вони з’являлися нізвідки; чорні, великі й украй голодні. Підліток роззирався, шукаючи їх. Він відчайдушно видерся на вершину вугілля і відкинув люк. Сонячне світло засліпило його, а щури миттю зникли у своїх тунелях під вугіллям. Хлопець узявся вилазити, але корабель уже добряче віддалився від берега. Він злякався й упав назад у трюм. Якби нелегала викрили і капітан вирішив повернутися до Одеси, щоб віддати його представникам влади, це означало б подорож в один бік до табору № 201 і товариство каторжан. Тому він вирішив за краще залишитися з чорними пацюками. Щойно він опустив люк, червоні очі з’явилися знову. Так само швидко, як він міг кидати грудки вугілля, з’являлися нові брудні істоти. Кожні кілька хвилин йому довелося відкидати люк, аби впускати світло, бо світло, здавалося, було його єдиним союзником.
Упродовж двох днів і трьох ночей Владек вів запеклу битву зі щурами, ні на мить не склепивши повік. Коли корабель нарешті підплив до Константинополя і моряки відчинили трюм, Владек був чорний від голови до ніг у вугільному пилу, і червоний від колін до п’ят від крові. Його витягнув матрос. Владек спробував підвестися, але впав грудкою на палубу.
Після того як Вільям прочитав у щоквартальній доповіді «Каїна й Кебота», що Генрі Осборн – «Генрі Осборн», – повторив він уголос, щоб переконатися, що не помилився, просить інвестувати півмільйона доларів у свою компанію, він визнав, що це невдалий день. Уперше за чотири роки навчання у школі Святого Павла він посів друге місце у тестуванні з математики. Метью Лестер, який випередив його, запитав, чи його товариш добре почувається. Той не відповів.
Того вечора Вільям зателефонував Алану Ллойду додому. Голова правління «Каїна і Кебота» не був здивований, почувши його голос у слухавці після того, як Анна розповіла про кепські стосунки між її сином і чоловіком.
– Вільяме, любий мій хлопчику. Як справи у школі Святого Павла?
– Тут усе гаразд, спасибі, сер, але я телефоную не з цієї причини.
– Я й не думав, що через це, – сухо зазначив Ллойд. – Що я можу зробити для тебе?
– Я б хотів зустрітися з вами завтра.
– У неділю, Вільяме?
– Атож, це єдиний день, коли я можу вийти зі школи, а мені потрібно якомога швидше вас побачити, –