Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
дідо діда розповідав йому, що за часів його юності – тобто п’ять чи навіть шість поколінь тому, якщо Тіан не помилився в підрахунках, – жодних Вовків, які прилітали б з Краю грому на сірих конях, не було. Якось Тіан спитав у дідуся: «А діти тоді теж народжувалися по двоє, близнюками? Старі тобі нічого про це не розповідали?» Дід довго думав, а потім похитав головою. Ні, він не пригадував, щоб старожили таке казали.
Залія дивилася на нього стривожено.
– Мабуть, ти не в гуморі, бо весь ранок воював з тією кам’яною землею, от і думаєш казна про що.
– Я не можу думати про інше, бо вони їдуть, щоб забрати дітей, – відповів Тіан.
– Ти ж не втнеш якоїсь дурниці, правда? Ще й сам-один?
– Ні, – відповів він.
Без вагання. «Він уже щось замислив», – подумала Залія, і в душі в неї зажеврів промінець надії. Авжеж, проти Вовків Тіан був безсилий, як і будь-хто з їхнього села, але простачком він теж не був. У фермерському поселенні, де більшість чоловіків не бачили далі власного носа й уміли хіба що орати й сіяти (а ще засівати жіноче лоно в суботу вночі), Тіан був кимось на кшталт унікума. Він міг написати своє ім’я й слова «Я КОХАЮ ТЕБЕ, ЗАЛЛІ» (і так її завоював, хоч вона й не змогла прочитати їх на землі), також він умів додавати цифри і перелічувати їх від великої до малої (а це, за його словами, було ще важче). Можливо, він…
Якась частина її «я» не хотіла чути завершення думки. Але від згадки про Гедду й Геддона, Лію і Лаймана материнське серце стислося, і їй захотілося сподіватися.
– Що ти надумав?
– Я скличу всезагальні збори. Надішлю перо.
– І люди прийдуть?
– Ця новина змусить прийти кожного чоловіка у Кальї. Ми все обговоримо. Можливо, цього разу вони схочуть боротися, а не віддавати дітей без бою.
– Ти дурний, як пень, – пролунав позаду них надтріснутий старечий голос.
Тіан і Залія одночасно повернули голови й побачили старого. Слова прозвучали різкувато, проте старий дивився на них – власне, на нього – доброзичливо.
– Чому ти таке кажеш, діду? – спитав він.
– Від того, шо ти задумав, нарід розгулявся б і попалив усе кругом, якби всі були повпивалися. А тверезі… – Дід похитав головою. – Таких тобі не розворушити.
– Гадаю, цього разу ти помиляєшся, діду, – відказав Тіан, і Залія відчула, що її серце стискає крижана рука страху. Але під нею, десь глибоко, жевріла таки надія.
Якби Тіан попередив їх бодай за день до зборів, нарікань було б менше. Але він цього не зробив, не дав їм навіть однієї-єдиної ночі на роздуми. І коли Геддон і Гедда віднесли перо, чоловіки містечка таки прийшли. Він знав, що вони прийдуть.
Зала зібрань Кальї розташовувалася в кінці головної вулиці селища, за крамницею Тука, навскоси від Павільйону для розваг, що зараз стояв запорошений і темний, бо ж літо скінчилося. Невдовзі місцеві жінки почнуть прикрашати його до свята, проте в Кальї не надто весело відзначали Ніч Жнив. Звісно, діти завжди радо спостерігали, як кидають у вогнище опудал, а ті з хлопців,