Гравець 1: що з нами станеться. Дуглас Коупленд
Читать онлайн книгу.
нас особистостями; усі ми маємо значно більше спільного, ніж не спільного. Коли Карен почала працювати на лікарів Марша, Веллеслі і Ямато, вона гадала, що отримає нехай і нездорове, але задоволення від переписування нотаток лікарів після сесій – це ж весело, спостерігати, як люди по-царському псують своє життя. Спочатку воно й було добре, чи радше: «Любий Воррене, спочатку було добре – та раптом все перестало здаватися таким уже й цікавим, серед самогубств, агресивної поведінки, виснаження і передозування наркотиками з’ясувалося, що існують лише кілька варіацій божевілля, чи то нетипової поведінки: параноя, аутизм, депресія, тривожність, обсесивно-компульсивний розлад, синдром дефіциту уваги і гіперактивності та ще розлади, викликані пошкодженням мозку і старістю,– ну, ти розумієш. Після всіх тих книжок Олівера Сакса1 і онлайн-конференцій ТЕD здається, що божевілля – штука чудернацька, кумедна й навіть приваблива. Повір, усе зводиться до того, щоб змусити людей сидіти на препаратах і не нервувати, коли гіперактивна особа грюкає ногами по столику в приймальні, на якому лежить купа старезних журналів «Стиль».
У відповідь Воррен зізнався, що колись уважав цікавою професію священника, бо тому доводиться вислуховувати схожі оповідки про темний бік людей, а тоді добряче обміркував і вирішив, що історії ті не тільки брудні, а й нудні, та й слухати треба про ті самі сім гріхів знову й знову, і сидітимеш ти собі в сповідальні, розгадуватимеш судоку й молитимешся, щоб хтось винайшов новий гріх, аби життя стало цікавішим.
«Судоку? Обожнюю судоку»,– відповіла Карен. Ворренові теж подобалось. Відтоді й виник між ними зв’язок.
Воррен: Карен очікує побачити чоловіка футів шести, з волоссям, що рідіє, але все ж таки з охайною стрижкою, більш-менш вродливого – вродливого настільки, щоб бути сексуальним, але не настільки, щоб тримати Карен у постійній напрузі, коли поруч офіціантки, секретарки чи студентки. «Стривай… Чому це я себе дурю?» Чоловік заходить до книгарні й переглядає книжки про самотність, і на нього кидаються всі жінки в крамниці. Якщо книжки про самотність бере в руки жінка, книгарня порожніє. Байдуже, якого там чоловіка ви обговорюєте, єдина риса, яка приваблює в ньому,– наявність пульсу. Дивно, але той факт, що Карен розлучена й має дочку, полегшує їй знайомство з новими чоловіками – принаймні онлайн. Коли тобі за тридцять, неодмінно починаєш щось втрачати. Діти дозволили Карен знаходити спільну мову з чоловіками, що самі виховують дітей, не маючи дітей, говорити на цю тему неможливо. Розлучення, чи то розпач, у який після нього занурюєшся, пропонує ще одну спільну тему, невідому хронічно неодруженим.
Карен знає, що має вигляд молодший, ніж на сорок. Може, на тридцять шість – чи на тридцять чотири, якщо мала б проблеми з випивкою. На світлинах Воррена – а таких було лише дві (чи не мусять тут пролунати тривожні дзвіночки?) – трохи засмучений чоловік, і вигляд у нього якийсь дешевий. Важко уявити, як він натискає на педаль газу свого
Олівер Сакс – американський невролог і нейропсихолог, письменник і популяризатор медицини, автор кількох популярних книжок, у яких описує історії своїх пацієнтів.