Заканчивая эту удивительную историю, мне остается лишь добавить, что во Флоренцию молодая пара прибыла с пополнением: по дороге Лула родила прекрасного мальчика – будущего путешественника и успешного торговца.

      Я лишився майже всіх друзів не тому, що зробився туговухий в армії після невдалого приземлення з парашутом, а через алкоголь. Раніше я теж не дуже жалував «зеленого змія», а тепер охолов до нього настільки, що, коли траплялося застілля з приводу і без, пив тільки те, що було безалкогольне на столі. Виходить, що травма дала мінус не тільки в барабанні перетинки, але і в дарах Вакха. Якщо від першого не можна радіти, то друге мене цілком влаштовувало.

      Після довгого лікування і вимушеного неробства в госпіталі мене виписали відразу на громадянку, тобто достроково комісували з армії. Довелося відростити довге волосся, щоб закрити шрами від безлічі хірургічних втручань і заодне замаскувати слуховий апарат за вухом.

      На честь приїзду сина мої батьки влаштували пишне гуляння, запросивши родичів та друзів. Перед першой чаркой реакція гостей на моє потягування лимонаду булла традиційна: «Щасливий той, хто вина не п'є, тому пий воду – вода не збентежить розуму», а вже десь після третьої: «Не п'єш – отже хворий, або падлюка». «Я не хворий!» – доводилося миттєво реагувати мені, що викликало дружню сміхотню: «Ха-ха, тобто…».

      Друзі, однак, на свої гулянки запрошували. Щоб дуже не вирізнятися, почав симулювати вживання, адже для веселощів у мене і свойого захвату вистачало. Згодом цей номер перестав проходити, і мене все рідше закликали на вечірки, мовляв, п'яному гусаку твереза свиня не товариш. Я не ображався, бо знав, що п'яний тверезого не любить, як дурний розумного. Залишився один щирий прѝятель – Серьога, якому було по цимбалах п'ю я, чи ні.

      Молодий організм вимагав жіночої ласки, і ми з другом занадилися в гуртожиток до двох пóдружок, які навчалися на останньому курсі універу і жили разом в одній кімнаті. Я своєї Наталі відразу зізнався, що є проблеми зі слухом, та й як тут сховаєшься, якщо носиш завушника. Вона поставилася з розумінням, і ми зустрічалися більше півроку. Коли мені здалося, що ангел кохання нанизав на свою стрілу серця нас обох, я одягнувся пристойніше, купив квіти і пішов робити пропозицію.

      Стукаю в двері. Відкриває Тетяна – дівчина мого друга – і сама така вся вже зібрана на валізах, а в очах журба.

      – Наталка поїхала з Сергієм, – з сумом в голосі повідомила Таня, коли я увійшов. –